У Черкасах вимостили «Дорогу зі скла». Сестри Тельнюк подарували глядачам справжнє музично-драматичне дійство. Під акомпанемент 3-ох віолончелей вони співали пісні на вірші Оксани Забужко. Такий інструментальний мінімалізм, кажуть виконавиці, зараз дуже актуальний в Європі. Місцева публіка від міні-оркестру в захваті. Бо сестрам Тельнюк удалося пробратися крізь стилістичні та смислові хащі Забужкових творінь і занурити глядачів у своєрідний транс. Довго не хотіли з нього виходити й наші кореспонденти.
Усесвітній День поезії зібрав у Черкаському драмтеатрі шанувальників цього мистецтва. Перед концертом публіка скептично оцінює «співабельність» поезій Оксани Забужко.
Катерина Вербівська, глядач: «Вірші Забужко співабельні? Коли я їх читала, то ні. Але сподіваюсь, що сьогодні переконаюсь у протилежному».
Інна Наливайко, глядач: «Вірші Забужко – дуже щось складне таке. Масовою її поезія не стане. Виконавці сучасні, я думаю, не зможуть їх виконувати».
Потому всі сумніви розвіюють сестри Тельнюк. Вони разом із тріо віолончелістів – Максимом Римарем, Ігорем Пацовським і Святославом Боровиком – ведуть глядачів «Дорогою зі скла».
Над покладенням поезій Оксани Забужко на музику Леся та Галина Тельнюк працювали декілька років. Сестри говорять: це дуже складний процес, бо вірші письменниці самі по собі вже є музикою.
Леся Тельнюк: музикант: «Навіть за реакцією залу відчувається, як він включається. Навіть в деякі моменти не хочуть аплодувати, тому що перебувають у тому стані, сприймаючи вірш, музику й той емоційний посил, який ми й самі переживаємо. Це виходить таке спільне коло переживань і відчуттів».
Окрім текстів Забужко, на концерті звучать і вірші Райнера Марії Рільке та Галини Тельнюк.
Музиканти зізнаються: хотіли, щоб у деяких композиціях тексти читала сама Забужко. Проте пані Оксана більше зайнята письменницькими справами.
Галина Тельнюк, музикант: «Їй подобається, деякі речі навіть дуже. Тому в цьому сенсі ми не відчули ніякого стримуючого ефекту. Це дуже важливо».
Сестри Тельнюк із новою програмою вже відвідали Харків, Луцьк, Запоріжжя, Львів, Чернігів, Київ, Івано-Франківськ. Кажуть, у кожному місті вірші співають й читають по-різному, залежно від настрою.
Галина Тельнюк, музикант: «Інколи мені хочеться сказати так ніжно, щоб позривалася з місць вся сильна половина й відчула, що це для них. Що саме жінка може так сильно любити тебе, як «пред Богом і морем: не рушачи кіл». Це велика любов – любити, не рушачи кіл. Дуже складний це був вірш, із яким ми помучилися, це не з першого варіанту вийшло».
Деякі речі довелося переробляти безперестанку – наприклад, музику до вірша «Нічні метелики» музиканти редагували 9 разів. У процесі переробок, під час самого процесу творення, й виникали нові музичні ідеї. Традиційний вокал сестри поєднували з речитативом і розмовою.
Найточніше стилістика їхніх композицій визначена на афішах: «Дорога зі скла» – це не етно, не фолк і не рок! Це – очищення крові», «музика для зачаття нового здорового українського покоління».
