День свободи чи краху сподівань. 22 листопада 2005 року з легкої руки Президента України Віктора Ющенка у календарі українських свят з’явилося ще одне. На честь першої річниці Помаранчевої революції. 2004, після другого туру президентських виборів, народ постав проти фальсифікацій та принижень і вийшов на майдан. З яким настроєм відзначали п’яту річницю Помаранчевої революції черкасці – дізнавалася Ольга Скорик.
22 листопада 2004 року людям таки увірвався терпець. І вперше за останній час так масштабно і голосно українці показали, що вони не «бидло», а народ. І нехтувати своїм волевиявленням не дозволять нікому. Тоді на майдані Незалежності почали з’являтися перші намети і збирався люд з усієї України. За різними підрахунками, одночасно на майдані було від ста до п’ятисот тисяч людей. Відголоски головного майдану перекинулись на обласний центр. З трубою і символікою свободи на протест збиралися помаранчеві у Черкасах.
Люди відстоювали свої ідеали і вірили в європейське майбутнє – що бандити таки сидітимуть в тюрмах, а жити стане краще. Проте п’ята річниця Помаранчевої революції остаточно розвіяла надії майдану і поселила зневіру та розчарування.
Микола Великань, пенсіонер: «Як в усіх колись була надія, ейфорія, але наскільки розбрат і дика боротьба за владу, за гроші, що нудить від них всіх. Особливо від Президента».
