додому Новини на ВІККА ВіККА-новини Неблагополучна родина хоче повернути свою доньку

Неблагополучна родина хоче повернути свою доньку

0

Минулого тижня ВІККА-НОВИНИ розповідали про скандал, пов’язаний з долею дворічної Жені з села Тіньки Чигиринського району. За пияцтво та недогляд матір дівчинки 17 червня позбавили батьківських прав. Того, що в Жені є батько та інші родичі, суд не врахував. Вже наступного дня дівчинку забрали майбутні прийомні батьки. У чигиринців така оперативність викликала підозри, люди не виключають можливості продажу дитини. Чи багато підстав для сумнівів, – з’ясовували кореспонденти ВІККА-НОВИН.

Ірина Гришко, кореспондент: «За п’ять місяців цього року за фактом торгівлі людьми в Україні порушено вже 158 кримінальних справ. Нещодавно Європейська комісія ухвалила рішення виділити нашій державі 600 тисяч євро для боротьби з торгівлею дітьми на 2009 – 2011 роки. Ще на слуху історія донецького хлопчика, врятованого від примусового донорства. Не дивно, що беззахисним українцям усюди ввижається кримінал».
У народі кажуть: якщо в церкві правиться – значить свято є. Чи доречна приказка до чигиринського скандалу – покаже час. Сьогодні ж жителі району активно захищають права матері. Пияцтво та недогляд, на їхню думку, були не настільки загрозливими.
Тамара Чайка, жителька району, мати-героїня: «Я, як мати, стурбована, адже матерів не обирають, вони дають життя і роблять усе можливе, щоб вони були щасливими».
Павло Романенко, депутат Чигиринської районної ради: «Ми не

маємо права пройти осторонь цього свавілля, кожна мама може завтра побувати в такій ситуації».
Вони нарахували чимало порушень в ході справи Наталії Хабарової, поспішність ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав викликає у людей серйозні підозри. Та найжахливіше для них те, що подібні прецеденти були і раніше.
Борис Коваленко, житель Чигирина: «Семидневного ребенка в марте продали, заставили написать отказ».
Обурення правдошукачів та звинувачення летять і на очільника району.
Тамара Чайка, мати-героїня: «Я думаю, це не тільки з відома голови, це його політика».
Михайло Шмиголь, голова обласної організації «Союз лівих сил»: «Це чистий чиновницький «бєспредєл». Я впевнений, що це чистий продаж дитини, хтось узяв за це кошти».
З вимогою повернути дитину мітингувальники ідуть до приймальні голови райдержадміністрації, підпис якого стоїть на висновку про доцільність позбавлення батьківських прав.
Петро Литвин, голова Чигиринської РДА: «Якщо мати покине пити, я не проти повернення дитини в родину, але подивіться на неї… Як вона завтра візьме дитину і нап’ється і щось станеться, до кого тоді приходитиме з відеокамерами?».
У підтримці матері Петро Микитович вбачає помсту політичних опонентів. Крім того, показує документи, які свідчать, що у Наталії вже була одна дитина. Сина 1992 року народження через позбавлення батьківських прав віддали до дитбудинку. Жінка ж стверджує, що він помер.
За поясненнями, куди забрали її дитя, Наталія звертається у районну лікарню. Сюди для обстеження дівчинку привезли після вилучення з родини. Показати їх результати лікарі відмовилися, законність передачі дитини новим батькам засвідчили відповідним документом.
Валентина Дячишина, районний педіатр: «Ми спільно з службами, заступником головного лікаря передали дитину за документом, актом».
У відділі опіки і піклування Придніпровської РДА Черкас цю родину добре знають. Забезпечені, порядні люди. Женя – друга дитина, яку вони хочуть усиновити. Нині в області з тисячі дітей – Женя єдина підходить їм за віком. Тож відразу після суду майбутні батьки поспішили її забрати.
Галина Босюк, завідувачка відділу опіки і піклування Придніпровської РДА: «Це люди, які не дивляться, яка дитина – світла чи чорна. – Ця сім’я не бачила Женю, перш ніж взяти її? – Ні, не бачила. Не стоїть питання, яка дитина: хвора, не хвора, з якої сім’ї, ці люди просто хочуть взяти дитину в сім’ю, мати дочку»
Дівчинка житиме у черкаській родині впродовж двох місяців до вирішення питання усиновлення.
Тим часом односельці разом з батьками готують нові акції протесту, збираються шукати правди в апеляційному суді, губернатора та столиці. Того, що жінка зазирала до чарки, не заперечують, звинувачення у недогляді чи побитті дитини відкидають.
Василь Качур, сусід: « Вона дитину доглядала, хоч інколи і випивала».
Сергій Дудич, односелець: «Я навіть перехрещуся: вони дитину не ображали».
Щодо неналежного матеріального стану: правди ніде діти. Хатина Хабарових убога. Втім, у ній є усе необхідне для дитини. У кімнатах прибрано і чисто. Учитель-пенсіонер Іван Горбенко міркує: так бідно живе чимало сільських родин. Лише у їхньому селі неблагополучних сімей декілька. Чому у них не забирають дітей? Інші односельці міркують далі.
Таміла Цебро, жителька с. Тіньки: «Мати є мати, аби їй пролікуватись і взагалі аби хтось взявся, спонсорував родину, щоб вони пролікувались».
Утім, навряд чи українські політики колись додумаються до такого механізму допомоги. У більшості випадків «неблагополучні» батьки залишаються один на один зі своїми проблемами.
Наталія Хабарова, мати: «Я хочу вернуть свою малышку, помогите мне в этом».
Євген Логвинюк, батько: «Я за ребенка голову оторву, это мой ребенок».

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Exit mobile version