Мумії в багатьох асоціюються із Єгиптом. Проте набагато більше їх, виявляється, в маленькому колумбійському містечку. Якимось містичним чином понад півстоліття тіла померлих тут не розкладаються, а муміфікуються природним чином. Це приваблює в місто сотні туристів.
Високо в колумбійських Андах, у 100 кілометрах від Боготи, розташоване невелике містечко, яке ось уже понад півстоліття зберігає загадку. У середині минулого сторіччя на кладовищі Сан-Бернардо трупи померлих припинили розкладатися та почали піддаватися процесу так званої «природної муміфікації». Ця таємниця привела в місто тисячі туристів.
Місцеві жителі говорять: тіла, які ховають на кладовищі в Сан-Бернардо, жодними хімічними речовинами не обробляють і не бальзамують. Деякі з них зберігаються частково, а деякі – повністю, зокрема й шкіра, плоть, волосся і одяг, в якому їх ховали. Ці мумії виявили завдяки давній традиції колумбійців: після смерті людини тіло на п’ять років поміщають у наземний склеп. Після цього часу сім’я знов збирається разом, щоби поховати останки у склепі, що менше.
Отець Карлос Хуліо Карденас, настоятель храму при кладовищі: «Коли сім’ї почали ексгумувати останки своїх рідних у 1957 році, то на цьому кладовищі стали знаходити перші мумії, на цьому місці та на цій землі».
Відтоді утворилися сотні «природних мумій». Більшість із них перепоховали, деякі зберігають у невеликому склепі, недалеко від каплиці, оскільки рідні ще не вирішили, що з ними робити. Проте деякі сім’ї дозволили виставити муміфіковані тіла своїх померлих родичів напоказ, щоби більше людей дізналися про це містичне явище та захотіли відвідати невелике містечко, яке живе здебільшого за рахунок землеробства. Карденас говорить, що мумії вивчали багато організацій. Проте жодна не змогла дати відповідь, чому від 30 до 40% тіл померлих тут не розкладаються.
Отець Карлос Хуліо Карденас, настоятель храму при кладовищі: «Досі не відома причина виникнення цього феномена, немає наукового пояснення, немає конкретних результатів. Існують лише два припущення: перше – це клімат, температура ґрунту, на якому ми стоїмо. Друге, що вважають правдоподібнішим аргументом, – це їжа, яку ми їмо».
Багато місцевих жителів упевнені, що причиною такого містичного явища стала місцева дієта. Йдеться про чайот – рослину з роду гарбузових, щось середнє між огірком, картоплею і кабачком, яка формою нагадує грушу. Нібито овоч володіє регенерувальними властивостями. Втім не всі вважають цю теорію правдоподібною. Адже цей овоч місцеві споживали ще з початку XIX століття, а муміфікація почалася лише в середині XX століття. Корінний житель Хосе дель Кармен Рохас говорить, що справа зовсім не у продуктах харчування, а в розташуванні кладовища Сан-Бернардо. Адже до 1957 року воно було в іншому місці, перенесене через ерозію ґрунту.
Хосе дель Кармен Рохас, місцевий житель: «Я думаю, справа в географічному розташуванні кладовища. Думаю, це якось пов’язано із середовищем, оскільки такого ніколи не траплялося на старому кладовищі. Там мумії ніколи не з’являлися».
На сьогодні на огляд виставлено 14 мумій. Вони покояться у скляних саркофагах. При цьому, перебуваючи під сонцем і потрапивши під дію інших чинників довкілля, вони, як і раніше, залишаються незмінними.
