30-го липня, 25 років тому почали знімати легендарний серіал «Санта-Барбара». 2 тисячі 137 серій, 9 років життя героїв на знімальному майданчику та екранах! Мильна опера, виплекана уявою сценаристів Бріджит і Джерома Добсонів, з тріумфом обійшла весь світ: США, Німеччина, Франція, Італія, Чехія, Хорватія, Словенія, Росія. Попри незліченну кількість нових серіалів, сагу про багатіїв Кепвелів та неймовірні пригоди їхнього оточення глядачі пам’ятають донині. Річниця серіалу – привід поміркувати над тим, чому ми так любимо серіали. Ірина Гришко з’ясовувала причини серіальної залежності.
Ірина Гришко, кореспондент: «Коли на початку 90-х «Останкіно» запустило мексиканську сагу «Багаті теж плачуть», РТР в якості експерименту придбало 30 серій «Санти-Барбари». Успіх американського мила був неймовірним, тож серіал залишився на цілих десять років! Відтоді співвітчизники – у полоні серіальних пристрастей. Попри гостру критику багатосерійних фільмів і навіть відразу до них, змінюючи одна одну, мильні опери стали невід’ємною частиною телеефірів та життя глядачів».
Утім, шанувальники теленовел ризикують втратити відчуття справжнього життя, – стверджують психологи. Найчастіше постійними споживачами телевізійного мила стають люди, яким більше нічим заповнити своє життя. Серед поціновувачів серіалів – переважно жінки: як створіння допитливі, вони «підсідають» на чергову історію, аби дізнатися її продовження.
