Фестивальний екватор

Свято скульптури у Парку 50-річчя досягло екватора. Вже другий тиждень поспіль чотирнадцять скульпторів з різних куточків України та з-за кордону увіковічують у камені «Історію однієї любові». У кожного митця – власні ідея та стиль. Більшість скульпторів саме розпочинає другий етап роботи. Утім, дехто – майже на фінішній прямій.

Іван Лавріненко хазяйнує біля своєї скульптури зранку до ночі. Він утілює в камені ідею про те, що в коханні «Є тільки мить».
Іван Лавріненко, скульптор м. Черкаси: «Лягаєш спати, встаєш і думаєш, які її втілити так, щоб твоя думка була присутня тут».
Скульптор жартує: добре, що для роботи відведено не мить, а місяць. Бо композиція, – говорить, – складна. Попереду – ще чималий шмат роботи.
Іван Лавріненко, скульптор м. Черкаси: «Я введу сюди метал. Це буде таке дерево пізнання. Райське дерево. Символ гріха».
Тож весь наступний тиждень Іван Йосипович буде не лише працювати з каменем, а й куватиме. Утім, митець переконує: до закінчення фестивалю доробити скульптуру обов’язково встигне. А от Андрій Дацько вже наводить марафет. Його робота – майже готова. Ідею скульптури до останнього не розповідає – тримає інтригу. Назва творіння – «Вічна інтрига» – зобов’язує.
Андрій Дацько, скульптор м. Львів: «Уявно два партнери в своїх мріях пригадують свої найкращі хвилини, як колись вони танцювали

    

Leave a Reply

avatar
  Підписатися  
Повідомте про
Стали свідком новини? Тисніть тут