Черкаський депутат підторговує абрикосами. Урожай Костянтин Чернецький зібрав у дворі однієї з багатоповерхівок на Митниці. Фруктовий кошик поніс на стихійний ринок. Усе – у межах ВІККівського експерименту з циклу "Депутати теж люди". Чи заробив міський обранець на дарах літа, дивіться далі.
Обривати абрикосу ми покликали "порошенківця" Костянтина Чернецького. Для початку депутат куштує плоди з дерев, аби обрати спілі. Таких мало. Далі – до справи. Спочатку обриваємо, що дістаємо знизу.
Знизу – врожаю не лишається. Костянтин орієнтується швидко.
Кореспондент: "Ви часто бачили, як депутати по деревах лазять? – Сподіваюся, зараз побачимо. – Сподіваюся, я потім звідти злізу"
Через тонке гілля Костянтин вище не підніметься. Міняємося з ним місцями й дозбируємо ще кілька стаканів.
Костянтин Чернецький, депутат міськради: "Хух!"
Урешті дотрушуємо дерево. І сортуємо врожай.
"Та ви що, то ми ще сьогодні й наторгуємо" 2:39
Костянтин Чернецький, депутат міськради: "Ми зробимо так, як роблять усі розумні продавці, нагору покладемо чисті й майже не побиті, а на низ уже, які Бог пошле"
Улітку за продаж дарів літа береться чимало містян. Костянтин такий заробіток вітає.
Костянтин Чернецький, депутат міськради: "Будь-який заробіток, якщо людина хоче заробляти гроші, це хороший заробіток. Але, шановні глядачі, ніколи не рвіть абрикоси у чужих дворах"
Із фруктовим кошиком прямуємо на ринок. Щоправда, стихійний. Тут реалізувати товар більше шансів. Хоч і дещо нелегально.
Костянтин Чернецький, депутат міськради: "Як людина, я нічого проти стихійників не маю. Тим паче, враховуючи рівень життя зараз в нашій країні. Для багатьох людей це єдиний спосіб якось прожити. Тим не менш, я дуже специфічно ставлюсь до таких, що продають такі продукти як м'ясо, ковбаси, продукти переробки, тому що там уже треба ветеринарні сертифікати"
Із фасованим товаром Чернецький іде в люди.
Костянтин Чернецький, депутат міськради: "А тут не ганяють. А то я нарвав абрикос, хочу подати. Якщо я біля вас стану, нічого? – Давайте! Дівчата, не потрібні абрикоси?"
За порадою колеги по стихійному цеху прямуємо до іншого кута так званого ринку.
Долучаємося до нашого інсайдера. Допитуємо продавців уже на камеру. Кажуть: займатися городиною вимушені.
Житель м. Черкаси: "Пенсія – тисяча. Звісно, що не вистачає. Мусимо"
Та заробити таким чином, каже продавчиня, складно. За день стояння на осонні може нічого не вторгувати.
Продавчиня: "Ну, гривень 50-60-70. Дивлячись, скільки понесеш у руках. – А праці скільки туди вкладаєте? – Дуже багато. Якщо чесно, то сільська праця не вигідна. Великих прибутків з цього не маємо"
Костянтин уже мізкує над варіантами вирішення проблеми стихійників.
Костянтин Чернецький, депутат міськради: "Якщо взяти, наприклад, Європу, там стихійної торгівлі, як такої, немає. Усе це організовується в лотки або це якісь ярмарки. Можливо, варто в місті розпочати організацію ярмарок сільськогосподарських, як це роблять постійно в Києві. Щоб могли селяни приїхати і продати свою продукцію. А взагалі стихійний ринок – це, звісно, анахронізм"
Чи озвучить свою думку міський обранець владцям, прослідкуємо.
