Відразу два свята відзначили в Черкаській спеціалізованій школі № 27 імені Михайла Путейка. Там святкували День партизанської слави, а також раділи, що воєнний музей, який діє на базі школи, отримав звання народного. Шлях до цього статусу, кажуть у навчальному закладі, був непростий. Аби його отримати, знадобилося чверть століття сумлінної праці багатьох людей. Фотокартки, одяг, документи та нагороди – майже все тут оригінальне. Гостями світлиці вже були тисячі людей із усього світу. Про визнання не на папері, а насправді – в сюжеті далі.
У Черкаській загальноосвітній школі №27 до ветеранів особливе ставлення. Тих, хто захищав наш край, тут люблять і шанують. Це не дивно, адже навчальний заклад має ім’я генерала Михайла Путейка, якого в народі за вміння несподівано та стрімко наступати ще називали «Генерал Уперед». Напередодні Дня партизанської слави у школі привітали живих і згадали про тих, хто загинув у боях.
Оборонців Черкащини в живих залишилося мало. Декому з них зараз уже важко пересуватися. Проте вони все одно завітали на свято, аби нагадати молодому поколінню, хто такі партизани та чому потрібно цінувати мир.
Петро Красовський, ветеран: «И Черкащина внесла свой вклад в партизанскую борьбу. Более 30 партизанских отрядов участвовали в борьбе с оккупантами на черкасской земле».
Крім того, ветерани привітали школу ще з одним святом. На початку вересня музей бойової слави, що функціонує на базі навчального закладу, отримав статус народного.
Надія Олійник, директор ЗОШ №27: «Музею бойової слави 254-ої Черкаської стрілецької дивізії при Черкаській спеціалізованій школі №27 імені М.Путейка присвоєно почесне звання «народний музей». Постанова колегії управління культури».
Віра Федотова, ветеран ВВВ: «Ваш музей получил звание народного. Он давно заслуживает этого».
Створена світлиця 1986 року. Її завідувач каже: спочатку планували створити маленьку кімнатку бойової слави. Проте коли підрахували зібране, виявилося, що матеріалів вистачить на цілий музей. За чверть століття його відвідали декілька тисяч людей.
Валентин Колодяжний, завідувач народного музею бойової слави: «Если взять книгу отзывов и посещений, то мы можем увидеть там отзывы людей различных национальностей – из Монголии, из Вьетнама, из России, из Германии, из Польши, из США и многих других».
Експонати музею – це різноманітні документи, фото, одяг і нагороди. Найбільшу кількість матеріалів для нього зібрала пошукова група «Пам’ять». Дослідники встановили імена сотень невідомих раніше солдат й офіцерів, а їхнім сім’ям повернули нагороди героїв. Проте учасник групи Валентин Колодяжний пишається не лише цим.
Валентин Колодяжний, завідувач народного музею бойової слави: «Все эти документы (фотографии, личные вещи) в оригиналах. Я горжусь тем, что у нас копий, как таковых, раз, два и обчелся. Очень мало».
На досягнутому музейники обіцяють не зупинятися.
