За 6 днів – майже 6 тисяч кілометрів. Таку відстань подолали черкаські журналісти, щоб вшанувати пам’ять останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського. На автомобілі з номерами «Воля» відчайдухи проїхали від Холодного Яру й аж до Архангельська, а їхній повстанський прапор із написом «Воля України або смерть» майорів на Червоній Площі в Москві. Втім найголовніше, кажуть учасники експедиції, – це те, що вони зустріли День Незалежності поряд із місцем спочинку Петра Калнишевського й привезли додому землі із Соловецьких островів. Про благородну місію мандрівників розкажуть наші кореспонденти.
На Соловки Петро Калнишевський був засланий за наказом Катерини ІІ. Арештом останнього кошового отамана імператриця довершила руйнування Запорізької Січі. Козацький керівник чверть століття провів у в’язниці, а останні роки життя був монахом у Соловецькому монастирі. На честь його християнського подвигу в Холодному Яру будують церкву.
Отець Василь, учасник автопробігу: «Він є величним героєм для України. І поки що в Україні й узагалі у світі – це перший і єдиний храм на честь нього. Канонізований 2009 року на честь 1020-ліття Хрещення Київської Русі. Тому ми маємо пишатися й прославляти свої героїв, святих».
Олег Островський, отаман вільного козацтва Холодного Яру: «Символічно те, що церква стоїть біля тисячолітнього дуба, де козаки завжди набиралися сили духу й не мирилися з тим, як паплюжили їхню землю».
Ушанувати честь великого отамана в Холодному Яру вирішили не лише побудовою церкви, а й автопробігом. Шляхами Калнишевського 3 черкаські журналісти та священик проїхали майже 6 тисяч кілометрів. Побували на його батьківщині та в місці його останнього спочинку. Відстань здолали за 6 днів.
Олег Островський, отаман вільного козацтва Холодного Яру: «Ви бачите перед собою вогонь, який був запалений 21 серпня в церкві Петра Калнишевського на хуторі Будда, який ми провезли спочатку на острів Хортиця, там залишили частинку цього вогню. І ми поїхали з цим вогнем через Харків, Москву та до Архангельська. З Архангельська на Соловки. День Незалежності ми зустріли на Соловках».
Крім вогню, який скрізь супроводжував паломників і був символом подорожі, вони привезли із Соловецьких островів землю. Її набрали від хреста, присвяченого жертвам тоталітарного режиму. Цю землю учасники автопробігу хочуть покласти біля церкви Калнишевського, в його символічну могилу.
Отець Василь, учасник автопробігу: «І коли люди приходитимуть сюди, прихожани й туристи, бачитимуть цю землю, яку ми привезли, вони мають згадувати це болісне минуле, іскорку тих людей, що мали зламані життя, зламані тіла, але не зламали свою душу та свій дух».
На шляху до Соловків мандрівники встигли подивувати росіян. На Червоній Площі побували український повстанський прапор і автомобіль із номерами «Воля». За кермом залізного коня був сам отець Василь.
Андрій Кравець, учасник автопробігу: «Я побачив, що таке отець Василь за кермом, коли 180 км за годину може їхати священик».
Володимир Гамалиця, учасник автопробігу: «Проїхали чесно, відкрито, з українськими прапорами. Жодний поліцай не зупинив і не спитав, що ми робимо».
Подолати труднощі й повернутися додому вчасно допомогла віра, переконані учасники експедиції. А також впевненість у правильності своєї мети.
Андрій Кравець, учасник автопробігу: «Отець Василь казав: «Сідай в автомобіль!». Перехрестився, сказав, щоб перехрестилася решта. Старт – і ми були в наступному місці подорожі тоді, коли треба було бути. Справді, віра та прагнення здійснити те, що задумали, допомогла».
Олег Островський, отаман вільного козацтва Холодного Яру: «Дуже цікаво, що в цій подорожі нам допомагали різні люди – як росіяни, так і українці. І здолати майже 6 тисяч кілометрів за 6 днів можна тільки з добрими намірами».
На згадку про себе мандрівники посадили на Соловецькому острові маленького дуба.
