Черкаси на нього чекають майже півстоліття. Почекають ще трішки,вирішили владці, які зволікають із встановленням пам’ятника Василю Симоненку. Два тижні тому бронзову постать поета відлили, місце, де її встановлять, облаштували, та монументмістяни так і не побачили. 15 жовтня обласна влада навіть планувала урочисте відкриття. А 25-го Сергій Одарич заявив: «шефство» над Симоненком узяв перший заступник голови облдержадміністрації Сергій Рябцев. Саме він, переконаний Одарич, не дає вказівки на довгоочікуване встановлення. Чому Симоненко став заручником, з’ясовували кореспонденти ВІККА-НОВИН.
Про нього говорять із 90-х. Нарешті 2010 скульптор Владислав Димйон створив бронзового Симоненка. Працював над пам’ятником із літа. Його митцю замовив чинний мер. Роботи оплатив спільно з екс-очільником податкової Юрієм Ткаченком. На двох вийшло 450 тисяч гривень.
Сергій Одарич: «Власником того, що відлито, є Юрій Ткаченко, а власником форм і проекту є я».
Місце для монумента облаштували біля Палацу одружень. Фасад будівлі ще ремонтують, а ось сквер давно готовий до сусідства з пам’ятником. Утім, питання про довгоочікуване встановлення нині в руках обласної влади, зазначив у понеділок міський голова.
Сергій Одарич: «Коли мій заступник Андрій Дзюба спілкувався з паном Рябцевим із питання, коли встановлять пам’ятник, то я так зрозумів, що в нього таких намірів немає».
Тож міський голова планує замовити копію пам’ятника. Сергій Рябцев коментувати ситуацію відмовився, натомість губернатор обурився заявою.
Сергій Тулуб, голова Черкаської ОДА: «Ну це ж не іграшки, це пам’ятник великої людини, як можна сьогодні гратися в такі популістські ігри?!»
Ані спростовувати, ані пояснювати інформацію він не став.
Сергій Тулуб, голова Черкаської ОДА: «Я цезараховую до того, що йде передвиборна кампанія. Ні, щоб прозвітувати про обіцянки свої 2006 року!».
Чому постамент до цього часу порожній, не береться коментувати і його співвласник Юрій Ткаченко.
Сергій Одарич: «Хай Ткаченко що хоче, те й робить, нехай подарує Рябцеву».
Автор пам’ятника припускає: це в поета карма така нещаслива – за життя і після смерті душа земляка не знає спокою.
