Черкаський слюсар готовий змінити гайковий ключ на вила. І вийти на Майдан боротися за справедливість. ВІККівці продовжують цикл соціальних сюжетів. Ми запитаємо людей простих професій про побут та політичні справи в Україні. Сьогодні поговоримо із слюсарем Владиславом Гуліко.
Запеклий "майданівець" зі слюсарським інструментом.
Владислав Гуліко, слюсар: "Корисну справу робимо. Людям воду даємо".
60-річний бригадир зарплату має скромну, але стабільну. Її поки вистачає і собі, і на допомогу дітям та онукам. А рахувати гроші вітчизняних "товстосумів" чоловік не любить.
Владислав Гуліко, слюсар: "Не хочу я нікого осуждать. Треба десь щось шукати більше. Не суди і судим не будеш, нехай вони ту зарплату, гроші ті відробляють, а я буду тут на своєму місці. Мені, здається, я на своєму місці відробляю".
Хоч і до столу є ковбаса, розказує слюсар, та на одну зарплату прожити важко.
Владислав Гуліко, слюсар: "На мою зарплату треба бути трохи економним і все можна. Тільки, щоб ціль мати якусь. Хай не сьогодні буде. А через певний час, можна насобирать і свої цілі добиться".
Черкаський слюсар каже: він патріот. Чоловік пройшов два Майдани. На столичній площі був цілими днями.
Владислав Гуліко, слюсар: "Неможна людей дурить, треба краще правда гірка, ніж людей дурить. Бо у людей віра… Бо я уже так пенсійного-передпенсійного віку. І мене ще раз обдурять і я собі поставив ціль. Візьму вила і піду А що робить. У мене діти, у мене внуки, їм ще жить та жить".
Віктор Пучка, колега: "Завжди з гумором, ніколи не униває, У будь-якій ситуації виходить з положення без проблем і роботу до тих пір виконує поки її не закінчить".
Найбільше чоловікову хочеться стабільності. Та усі проблеми в країні, переконаний, через виборців.
Владислав Гуліко, слюсар: "Земля у нас золота, родюча. Нам тільки жити і радіть. Так ні. Ми самі винні от були вибори. Пропонували і 200, і 400 гривень, пропонували – не взяв. Чесно не взяв. Ну не можна продаваться".. От вибрали, самі ж вибрали. Тепер майте, те що маєте".
Наостанок про справи політичні чоловік "вангує".
Владислав Гуліко, слюсар: "Вірю, вірю, дуже вірю, і хочеться вірить, що будуть зміни і дуже, але десь там таке ой не буде, ой не буде, а хочеться".
