Мистецтво за крок від війни. Журналісти ВІККА-НОВИН продовжують свій цикл сюжетів про східняків. Сьогодні мова піде про сєвєродонецький храм Мельпомени. Зовсім недавно він став прихистком для Луганського обласного музично-драматичного театру. Як обживаються актори на новому місті – бачила наша Катерина Ковбій.
Від мистецької пустки – до театрального прихистку. Цілих шість років ця величезна будівля пустувала. Колись тут в акторській майстерності вправлялись сєвєродонецькі артисти. Тепер же їм на зміну прийшли театрали
Катерина Ковбій, кореспондент: "Це – Сєвєродонецький драматичний. Кілька місяців тому тут поселились ще й луганські актори. Ділити між собою сцену театралам не доводиться, адже відтепер над постановками вони працюють разом"
Хоч ззовні тут спокійно, та всередині кипить робота.
Григорій Богомаз-Бабій, головний режисер: "Доброго дня, Тетяно Михайлівно, доброго дня, Вікторіє Вікторівно. Доброго дня, кажу"
Головний режисер театру починає репетицію. Обживають сцену луганські актори незвичайною виставою про простих людей із простої комунальної квартири.
Григорій Богомаз-Бабій, головний режисер: "Раз у вас різні прізвища, то ви не одна сім’я. Тому вам квартира на Вишеньках, а вам квартира на Космічній. І тому вони повинні розлучитися. А це вже люди з віком, пенсіонери. І ви розумієте, що таке для них розлука – це для них драма. А тут ще плюс син воює в Афганістані. Вони його очікують з дня на день, але на жаль… "
На проблеми побуту луганська трупа не скаржиться. Свої вистави їм вдається ставити навіть у залі без крісел.
Григорій Богомаз-Бабій, головний режисер: "Ось так ставимо тридцять місць. Ну, благодійну прем’єру ми грали в Палаці будівельників. Але здачу – отак запросили людей і в цих умовах"
Поки трупа відточує постановку, директор показує закутки театру.
Сергій Реготун, в. о. директора театру: "Так, як ми були такі собі вимушені переселенці з Луганська, то ми цю будівлю взяли у власність територіальної громади області. А колектив театру взяв її в оперативне управління"
Тепер всі разом театрали чекають на ремонт, аби нова для них сцена стала і справді новою. Адже працювати на цій, діляться, майже неможливо.
Сергій Реготун, в. о. директора театру: "Доводиться орендувати сцену для вистав, для прем’єр і ми виїжджаємо. Невеличкі зараз вистави готуємо. От як ви побачили зараз "Нашу кухню" – це три актори. Невеличкі групи, щоб можна було виїжджати на гастролі і не треба було великих транспортних затрат"
Не забувають луганські театрали і про своїх черкаських колег. Відчувши на собі життя без сцени, вони не тільки діляться досвідом, а й дають черкаським акторам маленьку пораду.
Сергій Реготун, в. о. директора театру: "Щодо поради – у мене єдине бажання і порада: чоловік звикає до всього. Так точно і актор: він не повинен бути прив’язаним до однієї сцени. Адаптація повинна проходити обов’язково. Але чоловік звикає до всього. Так можна звикнути і до нової сцени"
Своїм черкаським колегам луганські театрали бажають терпіння. Тимчасом самі обіцяють зробити все можливе, аби не розчарувати тутешніх цінителів високого.
