Тим часом мої колеги продовжують нести свято в оселі черкащан. Цього разу наші журналісти спільно з благодійниками завітали до черкаської інтернаціональної родини Чонг. Кілька років тому батько сімейства втратив дружину. Відтоді виховує сина та доньку з інвалідністю самотужки. У гостях у інтернаціональної родини побувала Вікторія Хамаза.
Несолодкий чай та відсутність цукерок родина Чонг компенсує теплими розмовами. Раніше сімейство могло лише мріяти про власну кухню.
Нове житло родині виділила держава. Воно у шість разів більше, аніж попереднє, підраховує Філіп. Найбільше просторій квартирі радіють діти. Тепер кожен має свій куток.
До Черкас Філіп переїхав ще у 90-их. Тут побрався з черкащанкою. З часом у молодого подружжя з’явилося двоє дітей. Утім, на заваді сімейному щастю став тяжкий недуг дружини.
Ці фото – єдина згадка про матір Богдана та Валерії. Жінка померла від гепатиту майже десять років тому. Абсолютно щаслива родина розпалася за лічені дні, пригадує Філіп.
Філіп, батько-одинак: "Спочатку було не так просто. Дітей забрали у дитбудинок. У мене не було нічого: ніде жити, немає документів, офіційної роботи немає".
Валерія, донька: "Мама гарна, але вона дуже захворіла і її зараз немає вже. Так шкода, що її немає".
Аби повернути сина та хвору доньку з дитбудинку, Філіп брався за будь-яку роботу, вчив мову та навіть спромігся отримати українське громадянство. За ним – й перше житло. Лише тоді родина воз’єдналася.
Філіп, батько-одинак: "Слава Богу люди допомогли. Комірником працював, вантажником. Суддя вирішив лишати дітей мені. Так як я обіцяв, що буду старатися з дітьми".
Богдан, син: "Я не знаю, як пояснити, але дуже тяжко було перший час".
Свою обіцянку Філіп виконав. Для Валерії та Богдана чоловік і за батька, і за матір. Утім, забезпечити дітей усім необхідним самотужки не може.
Мрія батька-одинака здійснюється у цю ж мить. Завдяки черкаським благодійникам у родини з’являється довгоочікуваний монітор.
Лариса Малашенко, Придніпровський територіальний центр соціальної допомоги: "Родина пережила дуже складні моменти свого життя. Вони насправді не очікують допомоги ні звідки. І тут це дійсно, як справжній подарунок долі".
Новий монітор дозволить Богдану та Валерії набагато легше готуватися до школи, каже їх батько. А ще – допоможе втілити їхню маленьку мрію.
Богдан, син: "Щоб зробити все краще, щоб я, Лєра могли вивчитися, щоб кудись вступити і вже допомагати татові. Бо він не молодий".