Черкаси залишилися без «Вареника». У місті демонтували єдиний в Україні пам’ятник національній страві. Його встановили ще у 2006-му біля готелю «Росава». Але через зміну орендарів у будівлі тепер Апеляційний суд. У дизайні якого пам’ятнику не місце. Куди подінуть черкаську принаду, знають наші кореспонденти.
Світлана Литвак, кореспондент: «Серед найрозкупованішої сувенірної продукції Черкас – магніти із зображенням пам’ятника варенику. Але сьогодні такі магніти можуть стати раритетом».
Бо в Черкасах пам’ятник національній страві демонтували.
Олексій Панченко, прораб: «Я еще пока не знаю, куда везем. Потом приедут люди и скажут».
Куди доправляти – вирішує «Чераситурист». Легендарний «Вареник» на його балансі.
Сергій Кураса, генеральний директор ДП «Черкаситурист»: «Будівля колишнього готелю «Росава» здана в оренду Апеляційному суду Черкаської області. Ми, ДП «Черкаситурист», вивозимо зараз своє майно, яке там залишилося, яке там перебувало».
«Вареник» новим власникам не лишають. «Черкаситурист» його забирає із собою. Запевняє: скульптуру переселять на нове місце.
Сергій Кураса, генеральний директор ДП «Черкаситурист»: «Вареник» частково порізаний на частини. Ми демонтували частинами. Оскільки там усередині вмонтований металевий стержень, тому цілісно його зняти не було можливості. Потім ці частини будуть встановлені та матимуть такий же вигляд».
Проте іншої думки ініціатори встановлення пам’ятника. Кажуть: старе місце для «Козака Мамая та вареника-півмісяця» – знакове.
Микола Петренко, колишній директор готелю «Росава»: «Є легенда, чому саме на цьому місці. Колись місяць молодий спустився на землю подивитися, як там живуть українці. Він побачив, що тут дуже гостинні, приємні люди живуть. Його почали пригощати. Пригощати і варениками. І він залишися на декілька днів».
Установлювачі скульптури розраховують, що хоч не на старому місці, але її таки збережуть. Бо це – єдиний в Україні пам’ятник національній страві.
Микола Петренко, колишній директор готелю «Росава»: «Це – не просто пам’ятник мистецтва, традицій українського народу. Ми створили тоді найбільший у світі пам’ятник варенику».
Невідома наразі й доля ще двох «росавівських» пам’ятників – «Українському жіноцтву» та «Самогонному апарату».
