Сумні проводи. На Соборній площі черкасці попрощалися з загиблим в зоні АТО Ігорем Бойком. На Схід він пішов добровольцем минулого року. Загинув 30 січня під Дебальцево. Та майже два місяці родина не могла перевезти його тіло додому. Чому – далі у сюжеті.
На годиннику одинадцята. В недільний час черкасці збираються, аби провести в останню путь Ігоря Бойка, розвідника 128-ої гірсько-піхотної бригади. До людей його труну виносять під сумні акорди музики.
Дружина та діти бійця не можуть втриматися, з плачами припадають до домовини. Не приховують сліз і оточуючі. Починають панахиду.
В січні цього року Ігоря Бойка тяжко поранили під Дебальцево. Як вияснилось – смертельно. Але забрати його тіло родина не могла кілька місяців. Допомагали їм у цьому побратими та волонтери.
Сергій, боєць 128-ої гірсько-піхотної бригади: "Та територія була зайнята сепаратистами. От через що не могли його забрати. 10.53 + 10.12 Він гордився своєю сім’єю, гордився, що має двох доньок, сина, "золоту дружину", яка майже раз у два-три місяці приїздила туди до нього з великими дитячими привітами"
Так про Ігоря відзиваються бойові побратими. На площу вони прийшли майже в повному складі. Згадують лише хороше про розвідника і його знайомі і навіть,ті хто особисто не знав героя.
Ніна, черкащанка: "Особисто не знала, але через сотрудницу, це її товариш був. Дуже хороший сім’янин, дуже хороша людина, завжди всім допомагав. Скажем так, уходят самі кращі"
Людмила, вихователь в садку: "Я працюю в дитячому садочку, він водив діток. Добра уважна, чуйна людина, чуйна до своїх дітей, до знайомих, до оточуючих, небайдужий"
Посмертно Ігоря Бойка нагороди відзнакою "За заслуги перед Черкащиною". Отримати її судилось вже його дружині.
