Передвиборча лихоманка потроху охоплює Черкащину. Доки у столиці вирішують, яким виборчим законодавством користуватися, і доки офіційна дата початку виборчих коливається між 17-м вересня і 17-м жовтня, політики часу не втрачають. Основні політичні гравці вже заявили про своє бажання іти у президенти і вже почали боротьбу за серця виборців. Хтось використовує для цього традиційні засоби на кшталт агітаційних газет, хтось – більш хитромудрі і дієві – як-то чорний піар та адмінресурс. У глибини політичної реклами на Черкащині занурювалася кореспондентка ВІККА-НОВИН Світлана Пічугіна. Деталі дивіться у спец репортажі.
Майже кожні вибори в Україні – справжнє шоу. Майбутні президентські не стануть винятком, переконані представники комітету виборців. У виборчому законодавстві знову суперечності. Не визначена точно навіть дата початку виборчої кампанії. За чинним законом 2004-го року, передвиборчі перегони стартують 17-го вересня. Водночас на розгляді у Верховній Раді новий закон. Згідно з ним, дата початку виборчих перегонів на місяць пізніша – 17-е жовтня. Закон, який уже пройшов перше читання, – недосконалий, наголошують КВУшники.
Сергій Пасічник, заступник голови Черкаської обласної організації КВУ: «Незрозуміло, наприклад, чому на президентських виборах комісії формуються не представниками кандидатів у президенти, а представленими у парламенті фракціями. Це вже непорозуміння. Крім того, відсутній такий механізм, як відкріпні талони».
Однак політики не зважають на законодавчі незручності. Основні політичні гравці вже активно включилися у боротьбу за серця виборців. Хтось використовує звичайні засоби впливу такі, як роздачу агітаційних газет або рекламу на зовнішніх носіях. Деякі опосередковано рекламують себе, використовуючи усі доступні засоби впливу. Подібне можна було спостерігати, наприклад, під час останнього підйому Президента на Говерлу.
Сергій Пасічник, заступник голови Черкаської обласної організації КВУ: «Поки офіційно не почалася виборча кампанія, політики можуть собі дозволити певні вольності в своєму рекламуванні. Що стосується війни компроматів, то ті брудні технології, які вже використовуються окремими кандидатами, вони використовуватимуться і надалі. Думаю, що ця ситуація буде тільки поглиблюватися».
Не цураються українські політики і застосування чорного піару. Багато хто обговорював нещодавній скандал із фотоколажем Тимошенко і Яценюка у непристойній позі, який опублікував журнал «Фокус». Аж ось хвиля чорного піару докотилася і до Черкас.
Світлана Пічугіна, кореспондент: «За моєю спиною яскравий зразок чорного піару. Про авторів цього шедевру можна лише здогадуватися. Проте ще давні римляни радили шукати того, кому це вигідно».
Цей рекламний носій з написом «Онаній», який нещодавно з’явився на вулицях Черкас, у багатьох асоціюється з цілком конкретним політиком, який заявив про своє бажання іти у Президенти. На деяких зупинках хтось понаклеював специфічні листівки із фотографіями колишнього та нинішнього Прем’єр-міністра. На думку фахівців із паблік-рілейшинз, чорний піар найбільш ефективний і водночас найбільш небезпечний.
Марина Волошенко, експерт із PR: «Чорний піар зазвичай спрямований на те, щоб привернути увагу людей відразу. Якщо людина вже більше хвилини говорить про сюжет на постері чи сюжет відеоролику – це вже фактично результат досягнутий. Зараз часто спрямовують цей чорний піар проти самого себе. Я думаю, що тут спираються на ту думку, що наші люди, українці, готові жаліти, а значить, і віддавати за когось свої голоси».
Своя думка про чорний піар у карикатуристів. Їм часто доводиться зображувати політиків у смішних ракурсах, що останнім не завжди до вподоби. Проте сатира та чорний піар – зовсім різні речі. Карикатуристи намагаються зобразити правду життя у незвичній формі. Завдання ж чорних піарників – зіпсувати імідж опонента будь-якою ціною, не цураючись навіть брехні.
Георгій Майоренко, карикатурист: «Черный пиар – это тоже пиар, хотя это нельзя назвать черным пиаром. Но это какой-то юмор, ирония какая-то, т.е. им наоборот, чем больше о них говорят, тем лучше. Некоторые даже на скандале делают политику, их проблемы».
Політична реклама спрямована передусім на те, щоб завоювати прихильність електорату. Проте останній реагує не завжди так, як хотілося б політтехнологам.
Поки що на Черкащину долітають лише перші ластівки передвиборчої реклами. Та вже через пару місяців політики всерйоз візьмуться за завоювання прихильності виборців. Головне, аби громадяни, стоячи у кабінці для голосування, пригадали, що за яскравою обгорткою не завжди приховується якісний товар.
