Поліпропілен (ПП) — один із найбільш поширених пластиків у світі. Його використовують для виготовлення пакування, меблів, сантехніки, текстилю, побутової техніки. Але якщо запитати, наскільки цей матеріал екологічний, відповіді можуть бути дуже різними. Спробуємо розібратись предметно: чи дійсно поліпропілен можна вважати безпечним для довкілля, як він поводиться після використання і що відбувається з ним на етапі переробки. Інформацію ми брали з офіційного ресурсу pkf-elektroplast.com.ua – великого українського постачальника пластикової сировини.
Чому поліпропілен вважають безпечним
Попри те, що поліпропілен — це пластик, він має одну важливу екологічну перевагу: він інертний. У готовому вигляді ПП не виділяє токсичних речовин у повітря чи воду, не вступає у хімічні реакції з харчовими продуктами, не розчиняється у кислотах або жирах. Саме тому його використовують для виробництва харчової упаковки, шприців, тари для води та контейнерів для зберігання їжі.
Поліпропілен не містить бісфенолу-А (BPA), фталатів або інших речовин, які заборонені в дитячих товарах або медичних виробах. За даними досліджень ECHA (Європейське агентство з хімічних речовин), ПП має найнижчий рівень токсичності серед комерційних полімерів.
Але чому тоді пластик — проблема?
Проблема не в самому матеріалі, а в фізичних властивостях поліпропілену, його обсягах і поводженні з відходами. Поліпропілен — дуже довговічний. У природних умовах він не розкладається десятиліттями. При спалюванні за низьких температур виділяє сажу та оксиди азоту. А якщо його просто викинути на смітник — він накопичується на полігонах, розкладаючись лише під дією ультрафіолету.
Тож питання не в хімічній небезпеці, а в кількості та тривалості життя цього матеріалу без належної переробки.
Поліпропілен має маркування “5” (PP) — і це одна з тих пластмас, що переробляються. Але не в усіх містах України є інфраструктура для збору й роздільної утилізації ПП. Найчастіше його збирають у вигляді контейнерів, меблевих деталей, плівок або пакування.
Схема переробки виглядає так:
- поліпропілен миють, сушать, подрібнюють на гранули;
- очищують від сторонніх домішок (фарби, клею, вставок);
- переплавляють при температурі ~220–240 °C;
- отримують нову сировину, яку можна використовувати для технічних виробів, меблів, гофрованих труб.
Перероблений поліпропілен вже не має тих самих характеристик, що первинний. Але для виробів, де не потрібна ідеальна прозорість чи жорсткість, він підходить добре.
Поліпропілен не є біорозкладним. Але на ринку з’являються модифіковані полімери, до яких додають спеціальні присадки, що запускають процес окисної деградації на відкритому повітрі. Проте це не “розклад” у класичному сенсі — це деструкція до мікропластика, а не повне зникнення. І тому такі рішення — поки компроміс, а не панацея.
