Старт виборчих перегонів призначений на 11 вересня. І вже зрозуміло, спокійних, толерантних і чесних виборів українцям годі й чекати.
А дата початку виборів просто таки надихає на «оптимізм».
11 вересня південний берег Криму пережив потужний землетрус; не стало Микити Хрущова; генерал Піночет захопив владу в Чилі; терористи «Алькаїди» атакували Пентагон і Всесвітній торговельний центр (вежі-близнюки). Ось далеко неповний перелік зла, подарованого світу 11 вересня.
Щоправда, були 11 вересня і світлі події: у світ прийшли Карл Цейс, О.Генрі та перший радянський гранений стакан.
Був би Глобою, неодмінно сказав би, що перевага належить темній стороні, а наслідком початих 11-го перегонів стане падіння тих політсил, чий авторитет у суспільстві здавався непохитним. І їх, до речі, у нас теж дві, як і веж-близнюків у Нью-Йорку: БЮТ і ПР. Народу залишається лише «сісти на стакан», мугикаючи Шосту симфонію Прокоф’єва (її прем’єра теж відбулась 11 вересня). Вибір, мовляв, зроблений без народу. Жарт. Реальна ж картина і справді кепська. Регіонали, маючи потужний адмінресурс, рвуться в місцеві ради, як німець до Москви. Кажуть, вони впевнені, що здобудуть 70 % мандатів у всіх радах області. Місцевий БЮТ сам себе ізолював від інших опозиційних сил. А до чого це може привести ясно і їжаку. Решта ж опозиційних партій розпорошена та деморалізована.
Однак усе в руках виборців, а те, як черкащани проголосують, залишається інтригою. Навряд чи «помаранчевий» електорат Черкащини, який складає до 80 % від загальної кількості виборців, підтримає «біло-блакитних». Навіть якщо у їхні лави впишуть лики святих. Ще більш загадково виглядає ситуація з кандидатами в мери Черкас. Досі про своє бажання змагатись за мерське крісло виявили лише троє: Володимир Мамалига, Петро Чернявський і Сергій Одарич. Безсумнівна перевага у чинного мера.
А втім, ще не вечір. Ще трохи і, як чортики із табакерки, повискакують кандидати в мери з єдиним меседжем до черкащан: «Полюбіть мене скоріше!».
