Я не знаю, як відзначали День Святого Валентина ви та чи став він «червоним» у вашому календарі взагалі. Це пафосне свято стало добою закоханих для тих, хто опинився в парі 14 лютого, і 24-ма годинами скорботи для тих, кому не пощастило саме цієї дати. Таким чином, тим, хто день кохання визнає, було або душевно дуже добре, або душевно надто погано.
Подбати про те, щоб до розладів психічних через кохання не додалися ще й фізичні недуги, може кожен. Типовий герой-коханець увірвався восени в моє життя: стара, як світ, історія про те, як вторгнення супроводжується банальними зізнаннями, пропозиціями вийти заміж, підлещуванням до мами чарівним словом «теща» та серйозністю намірів у вигляді допомоги по господарству. Я – за родом діяльності особа підозрілива – довіряти та кидатися в нові почуття не поспішала, вирішивши спочатку перевірити інформацію. Інтуїція не підвела! Цей вигадник просто жив тим, що водночас пропонував себе кільком наївним-незаміжнім: «авось» якась клюне. Його прагнення ощасливити відразу кількох із бажанням використати всіх наробило таких наслідків, що тепер це справа для слідчих, а не роману про кохання. Та жертвам доводиться йти не тільки в міліцію, а й звертатися до лікаря. Далекобійник за місцем роботи, він так палко кохав своїх жінок, що назбирав шикарний букет хвороб, які в соціальних буклетах називають такими, що передаються статевим шляхом. Тепер без належного лікування не тільки його пасіям, а й йому самому загрожує безпліддя (хоча з іншого боку, навіщо взагалі плодитися професійним розбивачам жіночих сердець?). Такі плачевні наслідки настали тільки через те, що на підтвердження своїх серйозних намірів він із легкістю відмовлявся від презервативів. І якщо я ще відбулася легким переляком із невеликою втратою майна, то іншим дівчатам – ох, не заздрю: їм розбили серце та зіпсували жіноче здоров’я. Це, звичайно, наштовхує на логічний висновок: чоловіки, якщо вам такий дорогий орган під кодовою назвою «чоловіча гідність», то навіщо ви його сунете, куди попало? Жінки, довіряти можна, але ж не такою ціною!
Не плутати кохання з псевдокоханням дуже важко. Ми проклинаємо в усіх смертних гріхах протилежну стать, до якої б не належали. Усі по-різному ставимося до Дня Святого Валентина та по-різному святкуємо, а закінчення стосунків усе одно завдає, якщо не болю, то дискомфорту. Але всі ми однакові: і чоловіки, і жінки можуть зраджувати, обдирати, як липку, вірити в брехню та брехати, знущатись і страждати. Проблема в тому, що часто ми більше хвилюємося за душу, однак забувати не треба і про тіло. Справжня любов має бути захищеною, безпечною, а подекуди навіть платонічною. За статистикою, року 2010-го від «хвороб кохання» потерпіло набагато більше черкащан, аніж, скажімо, 2009-го. А чи варто ризикувати здоров’ям у погоні за великим, чистим і тривалим?
