Загалом я людина неконфліктна, але тих, хто вже другий тиждень поспіль в громадському транспорті жартує жартики про "акторів погорілого театру", мені, відверто кажучи, хочеться боляче бити в обличчя. Маю для себе одразу кілька вибачень:
– по-перше, жарту цьому вже й справді більше двох тижнів. Агов, вигадайте вже шось новеньке. Для прикладу: "Ахахахах, ці правоохоронці і рятувальники вже майже тиждень тому мали сказати, що стало причиною пожежі, а ще й досі переводять стрілки одне на одного. Оце ще експерти. Ахахахах." Якось так, словом;
– по-друге, люди, які собі такі жарти дозволять, найімовірніше, у театрі як глядачі не бували взагалі. Власне, чому тоді їм від того так смішно, я не зовсім розумію;
– по-третє, якшо тема театру для вас така цікава і весела, давайте тоді разом підтримаємо всіх акторів, режисерів, музикантів, танцівників, сценаристів, освітлювачів та й всіх-всіх, аби театр у нас в Черкасах існував не тільки в площині згадок і несмішних жартиків. Вони тепер виступають у Будинку культури імені Івана Кулика. До закриття театрального сезону всі охочі зможуть подивитись ще чотири вистави. Можна буде потім в маршруточках і трамваях жартувати жартики з них. От тоді і я сміятимусь. Обіцяю.
