Недавній перегляд матеріалу щодо війни США в Іраку навів мене на аналогії нашої війни на Сході країни в контексті боєздатності Збройних сил.
У 1991 році під час танкового бою в пустелі на відкритій місцевості танковий полк США повністю знищив замасковану (зариту в пісках по башні, готову до бою) іракську моторизовану дивізію за 90 хвилин. Як відомо, полк втричі менший за дивізію.
Втрати іракців: близько 200 російських танків Т-72 та іншої бронетехніки, близько 1000 (тисячі) вбитих та безліч полонених.
Втрати американців: 1 (один) БМП, 1 (один) вбитий, 12 поранених. (І то вистріл по БМП відбувся із підстреленого російського БМП, який американці вже вважали небоєздатним). Американські танки розстрілювали танки противника на швидкості 50-60 км за годину, на відстані 3 км, при темпі стрільби 1 вистріл за 4 секунди. При цьому кількість випущених снарядів майже не перевищувала кількість знищеної іракської техніки.
Я ЦЕ ДО ТОГО, яке значення в бою має підготовка та професіоналізм особистого складу збройний сил – це перше. По-друге, яке значення має вміла тактика ведення бою. І трете – рівень технологій (технологічного та технічного) оснащення ЗС НАТО на голову вищий російського.
А написав я все це під враженням недавньої моєї зустрічі з воїнами АТО. Як професійний військовий я саме і цікавився рівнем їхньої виучки. Звичайно, відповідь була для мене очікуваною, тому не здивувала. Більше вражає їхні мужність і наполегливість, адже за лічені дні і навіть місяці створити абсолютно професійну армію неможливо.
Як розповідає мені один із стрілків-наводчиків: йому лише раз показали, як суміщували приціл з ціллю. Відточував майстерність вже під час бойової стрільби. Сам, по інтуїції, налаштовував танковий приціл ,виходячи з того, куди попадають випущені снаряди. Як правило, лише після 7-го – 8-го вистрілу снаряди лягають більш-менш ближче до цілі. Тактика бою як така практично відсутня.
Одиничні танки просто з місця стріляють по противнику. (Розумію, що це окопна точна зору окремих бійців). Але не вина бійців, що їх не достатньо навчили і озброїли тим, що було. Проте мені дуже хочеться вірити, що й наші Збройні Сили будуть мати рівень підготовки і технічної оснащеності відповідно стандартам НАТО. У всякому випадку, мабуть вже ні в кого не має виникати сумніву в якому напрямку нам рухатись, які технології нам потрібні, і хто нам їх може запропонувати.
Задамо собі просте запитання: "Якби наші ЗС мали на озброєнні таку техніку, з такою бронею і точністю стрільби, такий підготовлений особистий склад, таких воєначальників, що досконало володіють тактикою бою, якби Україна була в НАТО, то скільки б часу тягнулась війна на Сході і чий був би Крим?"
