Їду рано вранці у приміському потязі сполученням "ст. ім. Шевченка – Черкаси".
Десь на екваторі шляху підходить до мене кондуктор:
– Скудово? – голосно питає вона.
– Прошу? – перепитую я.
– Скудово?
– Перепрошую, не можу Вас зрозуміти.
– Скудово?! Ви що, української мови не розумієте?
Я починаю мандрувати просторами своєї пам'яті, але пригадати такого слова в українській мові ніяк не можу. Може запозичення? Перебираю словники англійської, німецької, французької, турецької, російської і болгарської. На цьому мої лінгвістичні знання закінчуються. Безрезультатно. І я хочу попросити її підібрати синонім, але вона випереджає мене:
– Скудово. З Шевченка?
– Так. До Черкас.
– Ну, нарешті, а то наче спите!
Я розраховуюсь. Кондуктор пробиває квиток, дає його мені та іде далі. Чуються буденні розмови пасажирів. З віконця дує вітерець. Гуркотять колеса. Завіса
