На моє переконання, в Україні журналістів вбивати ні за що. Вони, звісно, роблять свою роботу, проводять розслідування і викриття, виводять на чисту воду різну наволоч, домагаються відставок, порушення справ і т. д.
Але – але. В Україні скомпрометовано саме поняття компромату. Нікому від тих розслідувань а ні холодно, а ні жарко, за великим рахунком. Сюжет на телебаченні, скандал дня в інтернеті. Топ-новина в соцмережах на пару годин… "Ти вкрав мільярд!" – каже журналіст… – Нє, не крав я нічого, просто на дорозі найшов, – відповідає чиновник… І всьо…
Тому на журналістів наші політики ображаються і скаржаться, матюкаються і псіхують, когось вони злять і дратують… Але – не вбивають, і не замовляють!
Звісно, це тільки мої домисли (я так відчуваю), а не беззастережний висновок… В такому контексті вбивство відомого журналіста може бути лише засобом "для чогось іншого"… Резонансне вбивство, наслідки якогось десь там, попереду… Від цього воно ще страшніше, дикіше і незрозуміле…
