Окуповані Донецьк і Луганськ , як і анексований Крим, зустрічали новий рік за московським часом.
А ми вже третій рік поспіль не проводжали старий рік "за Москвою", щоб потім , за годинку, чекати нового року. Ми й забули про неї, про ту Москву. Ми відірвалися! Це дуже гостре відчуття! Таки відірвалися. Нам це вдалося, попри все , попри страшні втрати і продовження війни. Але ментально ми забули про Москву і це головне.
Ми зустрічаємо Новий рік і співаємо гімн України. І це ніколи не зрозуміють в Москві (де в цей час верещить якийсь Басков) , але вони цього бояться, бо точно знають, що це робить нас сильнішими і єдиними, якою б мовою ми не спілкувалися за новорічним святковим столом. А потім о 1 годині ночі країна святкувала новий рік за європейським часом, а о другій – за Лондоном (і Португалією, де сьогодні живе чимало українців, і так хочеться, щоб в них з'явилися стимули повернутися).
Ми дивимося в майбутнє. Окуповані частини залишилися в минулому. І насправді сьогодні дуже важливим є, яким буде внутрішній вибір людей (про орків я не говорю, з ними все зрозуміло, поза війною вони ніхто, а зараз "міністри , прем'єри і тд"), які залишилися в окупації. Чи усвідомлюють вони, що повернення України на їх території – це шанс на майбутнє? Якщо так – нам буде набагато легше повернутися.
