Про Олену Біду та її "сімейний підряд" на кафедрі дошкільної та початкової освіти ЧНУ я дізналась, коли готувала матеріал про Анатолія Кузьмінського напередодні останніх виборів ректора в університеті. Після всього, що сталось зимою 2014 року, подібні до Кузьмінського персонажі стали для мене особистими ворогами, я вважала справою честі всіх нас не допустити його до виборів ректора.
Але Cистема виявилась більш стійкою, із масою запобіжників: Анатолій Кузьмінський не зміг залишитись ректором вишу, проте продовжує перебувати на дуже ситній посаді голови спеціалізованої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій з педагогіки. В університетському середовищі мені розповідали, що за часів ректорства цього пана захист наукових дисертацій у раді нібито був поставлений на корумпований потік, і навіть що це продовжується і зараз. Є інформація, що вартість "послуг" за захист із однієї особи в останні часи сягала близько 1000$ та 1000 $ – за проходження документів у ВАКу, координація теми кандидатської дисертації – до 500 $.
На мою думку, допомагає своєму шефові завідувач кафедри дошкільної та початкової освіти і член цієї ж спеціалізованої ради Олена Біда. Слід нагадати, що саме вона була директором ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва за часів правління Анатолія Кузьмінського до виникнення резонансної справи "Картопляної хати", що викрила корупційні схеми у магістратурах цього інституту. Студенти і викладачі не відвідували пар, але і одні, і інші справно отримували стипендії і зарплати, а студентам приходилося ще "доплачувати" за оцінки. Усіх це влаштовувало. Були затримані, велися слідчі дії, працювала спеціальна комісія МОН, проте, якимось дивним чином, ця справа так і не була доведена до логічного завершення.
Слід зазначити, що і донині на кафедрі, яку очолює Олена Біда, працюють Тетяна Кучай (Біда), та Антоніна Чичук (Біда) – дві її доньки, та Олександр Кучай – зять. До недавнього часу працювали також мати Олени Біди – Марія Картель та її другий зять – Вадим Чичук. Усі доньки та зяті захистили кандидатські дисертації і, що саме цікаво, – достроково. Одразу після захисту подружжя Тетяна та Олександр Кучаї вступили до докторантури, не встигнувши при цьому отримати навіть звання доцента. Крім того, можна лише здогадуватися за які такі видатні заслуги та геніальність ця пара з’явилася у списках молодих учених стипендіатів Кабміну України у 2011 та 2012 роках і справно отримувала солідну стипендію.
За часів ректорства Анатолія Кузьмінського цьому сімейству дозволялося усе. Є підстави припустити, що сама Олена Біда, маючи навчальне навантаження на 1,5 ставки та додаткові 240 годин "погодинки", пари не проводила – це за неї робили інші люди.
Виходячи з тверджень як студентів, так і викладачів, на кафедрі, якою керує Олена Біда, постійно числяться "мертві душі" – викладачі-сумісники, яких студенти й в очі не бачили. Їхнє навантаження банально списується або виконується іншими працівниками, а гроші незаконно привласнюються. Розмови про хабарі зі студентів під час іспитів взагалі можна не вести…
Мабуть саме за таку "важку" працю Олена Біда отримала кошти, за які спромоглася побудувати маєток в елітній зоні району м. Черкаси (Соснівка), де зараз і мешкає разом з усією родиною.
Здавалось, що після Революції гідності та процесів, які стали відбуватись у суспільстві в останні два роки, старі "системники" мусили хоча б злякатись та зробити паузу в своїй діяльності, але, як на мою думку, краєм цинізму діяльності цієї сім’ї є той факт, що 29 грудня 2015 р. відбувся захист дисертації Тетяни Кучай (доньки Олени Біди) на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук на тему "Система професійної підготовки вчителів початкових класів в університетах Японії до морально-етичного виховання учнів" (13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки, 13.00.07 – теорія та методика виховання). Слід нагадати, що тема її кандидатської дисертації, яка була захищена 5 років тому, "Підготовка майбутніх учителів в університетах Великої Британії до екологічного виховання учнів", що аж ніяк не пов’язується з докторською дисертацією.
На мою, нехай навіть непрофесійну думку, але її підтвердили мої знайомі викладачі вишів, яких я попросила ознайомитись із дисертацією, вона швидше нагадує дуже розширений реферат. У дисертації взагалі не представлена система професійної підготовки вчителів початкових класів, а також нічого не сказано про їхню підготовку до морально-етичного виховання учнів – а це ж зазначено в темі дисертації! Мені здалось, що це якесь надзвичайно прискіпливе вивчення розкладів занять на педагогічних факультетах японських ВНЗ.
Дисертація взагалі не містить експерименту, відсутній емпіричний підхід. Як може бути таке, що у XXI столітті докторська дисертація, яка тим більш захищається з двох спеціальностей, не має таких складових? Як після цього взагалі може вестися мова про те, що викладається у 6 розділі "Перспективи творчого використання прогресивних ідей японського досвіду підготовки вчителів початкової школи в Україні"?
Під час захисту на запитання "Як саме все ж таки готують студентів до морально-етичного виховання?" Тетяна Кучай відповіла на кшталт щось про милування природою.
Виникає також питання, у чому полягає науковість цієї роботи? І чи це не є псевдонаукою докторів і кандидатів наук, які захищаються в спецраді під керівництвом Анатолія Кузьмінського? Найближчим часом суспільство в очікуванні на ще одного доктора наук – Олександра Кучая. Невже вітчизняна наука опустилася до банального переписування інформаційного матеріалу, за який можна отримати високий ступінь доктора наук? А ще кожного з нас неприємно здивує зарплата, яку має отримувати такий доктор наук! Невже й далі все купується і продається безпринципово і безбожно?
Ще зі своїх студентських років я пам’ятаю, як пропонували випускникам тоді ще педінституту залишатись працювати на різних кафедрах, а якщо лінь писати нормальну наукову роботу, то можна швидко захиститись з педагогіки… Те, що відбувається із всіма цими кандидатами та докторами в Україні – це просто жах! Це має стати однією з основних справ в антикорупційних розслідуваннях, бо одного разу за хабарі захистивши дисертацію, кандидат, а згодом і доктор отримує з бюджету величезну зарплату і пенсію. А крім цього ще й вважає за необхідне "відбити" гроші, вкладені в захист, роблячи з викладацької роботи у ВНЗ власний бізнес. Про присутність плагіату в таких роботах я просто мовчу.
Усі свої думки з приводу пана Кузьмінського, пані Біди та системи захисту дисертацій я виклала в листі до Міністра освіти та науки України пана Квіта. Чекатиму на його реакцію та відповідні дії з перевірки роботи кафедри дошкільної та початкової освіти та спеціалізованої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій з педагогіки нашого ЧНУ. Чи готове Міністерство освіти та науки боротись із корумпованою системою захисту дисертацій? Історія із дружиною Вячеслава Кириленка ставить мої сподівання під сумнів. Але ж сидіти склавши руки ми не маємо права!
