Маю відреагувати на звернення, ухвалене на зібранні ГО "Чигиринська народна рада" 2 квітня. Його підписанти просять Президента України, Прем`єр-міністра, керівників правоохоронних органів, лідерів фракцій парламентської більшості "вивчити катастрофічну ситуацію в соціально-політичній та економічній сферах життєдіяльності області", відреагувати на "злочини та інші кадрові правопорушення з боку посадових осіб ОДА, посадових осіб місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування" та зробити "відповідні організаційно-правові висновки щодо посадових осіб Черкаської облдержадміністрації".
Позитивним вважаю те, що представникам громадськості, які поставили свої підписи під цим зверненням, небайдужа ситуація на Черкащині. Вони можуть публічно заявити про свою позицію, не ставляться до керівників області, як до намісників Бога на землі. Це є ознакою того, що Україна перетворюється на демократичну європейську країну. Водночас вважаю, що персональні образи на мою адресу не додають ваги словам цих громадських діячів. Переконаний, що патріоти України повинні говорити один із одним мовою фактів та аргументів, навіть якщо є політичними опонентами. Переконати образами в демократичному суспільстві неможливо.
Тепер по суті. Автори звернення вважають економічну та соціально-політичну ситуацію в області катастрофічною. Хотілося б знати – на підставі чого? Як у 2014 році, так і за перші два місяці 2015 року по жодному з рейтингових показників соціально-економічного розвитку регіонів Черкаська область не посідає останнього місця в державі. Дані Держкомстату України доступні кожному громадянину. Так, через низку об`єктивних і суб`єктивних причин сьогодні Черкащина не є лідером українських регіонів. Проте і задніх теж не пасе.
Після Революції Гідності в Україні відбувається перезавантаження влади. На Черкащині воно теж триває. Упродовж півроку, що минув, я працював лише з одним заступником. А в районах призначення нових керівників розпочалося лише наприкінці 2014-го. Але навіть за таких умов, і не забуваймо про військову агресію на Сході України, в реаліях якої ми живемо весь цей час, ситуацію на Черкащині вдалося втримати. Це стало можливим також завдяки мудрості та розважливості черкащан, високому рівню організації та надзвичайним прикладам самоорганізації людей.
Автори звернення дорікають мені в лобіюванні інтересів бізнес-партнерів, з якими я працював до призначення головою ОДА. Повторюватиму знову й знову: голови обласних державних адміністрацій не беруться нізвідки. Моя біографія відома: працював у банківській сфері, керував Податковою адміністрацією області, займався бізнесом. Після призначення, як вимагає чинне законодавство, вийшов зі складу засновників і співзасновників усіх комерційних структур. Не відкрию таємниці, що більша частина з них впевнено розвиваються. Аналогічно ніколи не приховував, яким саме бізнесом займаються нині члени моєї родини. Вони на це мають повне право, як і будь-який громадянин. Як і я у свій час, так і члени моєї родини створюють робочі місця, платять податки й зарплати. За останній рік лише раз підприємство мого колишнього бізнес-партнера брало участь у тендері, де передбачене фінансування з обласного бюджету. Йдеться про будівництво дитячого садочка у Степанках Черкаського району. Причому до цього підприємства я ніколи не мав стосунку. І тендер воно виграло не завдяки мені, а всупереч. Бо його пропозицію вивчали ретельніше, ніж інших. Після штучно створеного конфлікту довкола будівництва цього дитячого садочка (що доведено відповідною перевіркою) мій колишній бізнес-партнер вирішив узагалі відмовитися надалі брати участь у тендерах, де передбачене фінансування з обласного бюджету. Хоча додам: будівництво садочка у Степанках – це гарний приклад державно-приватного партнерства. Бо підприємство інвестувало в цей проект майже 1,5 млн грн власних коштів.
Звичним явищем для окремих громадських активістів стало дорікання керівництву ОДА за "неправильний" або "невдалий" добір кадрів. Про це пишуть і автори звернення. Не посоромлюся бути банальним. Час висуває якісно нові вимоги до керівників сіл і міст, районів та областей, врешті-решт – керівників держави. Кожна доросла людина жила в політичні епохи президентів Кравчука, Кучми, Ющенка, Януковича. Усі намагалися знайти себе, налагоджували зв`язки, шукали контакти. Людей, які бездоганно відповідають вимогам Адміністрації Президента (в нашому випадку – до керівників райдержадміністрацій), дуже мало. Відверто: немає таких, бо ніхто не ідеальний. Найважче в такій ситуації – робити вибір. Він ніколи не задовольнить усіх. Особливо виваженим слід бути сьогодні, коли в Україні скоро вже рік, як не вщухають воєнні дії. Як голова облдержадміністрації, я свій вибір щодо згаданих у зверненні керівників Чигиринського та Канівського районів зробив. На мені й відповідальність за нього. Час покаже, наскільки він був вдалим. Судячи із прискіпливої уваги громадськості до цих призначень, новим керівникам районів не даватимуть спуску. І це добре! Я завжди закликав громадськість пильно контролювати владу.
І ще одне наостанок. Двері мого кабінету завжди відчинені. Я готовий до зустрічей, пропозицій, готовий до критики. Упевнений, що не буває неконструктивної критики. Вона може бути справедливою чи ні. Якщо мета Вашої критики – відкритий діалог, то я до нього готовий. Якщо до цього готові Ви, то не слід стояти в черзі скаржників до столичних кабінетів!
