Довго думала, чи потрібно писати про те, яке сильне враження справив на мене пару днів назад знаменитий Буцький каньйон. Вирішила поділитися емоціями та застерегти тих, хто все ще мріє побачити це природне диво в Черкаській області.
Сказати, що я була шокована – це не сказати нічого. Три роки тому Буцький каньйон став для мене відкриттям. Чисті береги, рідкісні туристи, кілька машин віддалік. Правда, на виїзді, біля попереджувальної таблички, що ми перебуваємо на території Буцького заповідника, була зібрана купа сміття, можливо, для вивезення. Але нинішнє відвідування перевершило всі мої очікування.
Внизу і вгорі, на скелях, на обох берегах стояли намети. Біля кожної – вогнище, саморобні умивальники, мангали, складені в купу відходи. Прямо біля води розташувалися особливо завзяті "туристи" – буквально впритул один до одного наставлені намети, з яких стирчать ноги. Між усім начинням, типу казанків і тарілок, бігають діти. Тут же, на стежці сидять ті, хто не планує ночувати, а зайшов так, пива попити з чіпсами – як-не-як заповідник, потрібно ж долучитися до прекрасного.
Пара, що сидить майже біля самої води, вразила мене найбільше: він жертовно розстелив для дами газетку на камінчик, щоб вона могла присісти, дістав склянку, налив їй пива. Друзі мої, їх зовсім не бентежила купа лайна, що лежить на стежці в метрі від них! Скажіть мені, як? Як нормальна людина може так швидко загидити все навколо? Це такі чарівники-навпаки – доторкнулися, і все перетворилося в лайно.
Ви не уявляєте, скільки машин стоїть на березі. І найкрутіший той, хто під'їхав до обриву найближче. Так залиш свою машину за 500 метрів, підійди, помилуйся красою! Чому тобі потрібно весь час жерти і смажити шашлики, пити пиво і гадити по кущах?
У нормальних країнах такі дивовижні і красиві природні чудеса охороняються законом. Туди не можна не те що приїхати на машині, у тебе бутерброди в пластикових пакетах заберуть! Чому наша людина так оскотинілася і не розуміє, що настане завтра – і її діти просто не побачать нашу красиву планету.
Виродки, що живуть сьогоднішнім днем, вже поставили на самому верху каньйону Чернігівський намет, жваво йде торгівля на розлив всім, що може порадувати тупого обивателя. Ну, а що – якщо є попит, то буде і пропозиція.
Навіс, лавочки, столики для помилуватися за кухлем пива прекрасним видом. Місцеві теж пожвавішали – на кожному кроці бабусі з помідори і домашніми пиріжками, а найхитріші організували комплексні обіди. І байдуже, що немає туалету і руки миють з прив'язаної до дерева пляшки.
Скажіть, адже у нас є Департамент екології та природних ресурсів? І є начальник управління екології та природних ресурсів. Кого потрібно тегнуть, щоб наша людина повністю не загадила Буцький каньйон?
P.S. Шкодую, що не зняла торгові намети, заповнену автостоянку і мальовничу купу лайна на доріжці уздовж Гірського Тікича – нашого знаменитого на всю країну природного заповідника "Буцький каньйон".
