19 жовтня в місті Черкаси був оголошений День жалоби. Цього дня черкасці прощалися із людиною, що віддала найдорожче за Україну – своє життя.
Антон Моспан, випускник 26 школи та автодорожнього ліцею, боєць 10-ої гірсько-штурмової бригади загинув поблизу села Кримське Луганської області від кульового поранення в голову.
Сотні людей на Соборній площі простилися з Героєм, в місті приспущені державні прапори, відмінені розважальні заходи…
Та вже за кілька годин в приміщенні Черкаської обласної філармонії, що за 200 метрів від місця прощання з загиблим земляком – помпезна вистава "Циганка Аза", яку, до слова, відвідує також кількасот черкасців…
Нині не хочеться апелювати до обласної влади, яка дозволила проведення такої вистави у День трауру, не хочеться звинувачувати керівництво закладу у тому ж… не хочу навіть думати про те, що все це через гроші.
Хочеться звернутись до СУСПІЛЬСТВА і запитати – ну як же так!????
Хіба станете розважатися у день, коли ховають когось із ваших близьких!? Переконаний, що ні!
Так Антон в цей день був найріднішою людиною для нас усіх!
Хіба це не наша спільна біль!???
Та так і сталося, що хтось плаче, а хтось скаче.
В цей момент сталося найгірше – частина суспільства відкрито демонструє, що їм байдуже.
Чуже горе. Чужі діти. Чужа війна.
Сумно.
Гірко.
А війна триває…
_________________
Після Слова: що робити!?
Ми стратили із самого початку. Воєнний стан та повна мобілізація ресурсів усієї країни аж до ПЕРЕМОГИ!
Адже ця війна – це війна кожного із нас!!! Війна за існування України.
Просто пам’ятаймо про це.
І Вічна шана усім Героям!
