В попередній публікації я наголошував на тому, що досвід ремонтувати стару будівлю – ще та "печалька". Зараз мова піде про теперішню педіатричну амбулаторію на вулиці Кобзарській (Вербовецького), 40.
Історичний екскурс
В інвентаризаційній справі зазначається, що будівля 1924 року. Звичайно, є запитання, що там було, проте тут попрошу допомоги у знавців краєзнавчої справи. Розвиток того району міста виник на початку 20 століття. До того Кривалівський хутір мав достатню протяжність. Ще далі – цукровий завод.
Ще одна невідома дата, 1937 рік, яка красувалась на фасаді будівлі до початку ремонту. Що вона символізувала – те ж запитання.
Ремонт
Із серйозними намірами ми приступили до ремонтів у 2014 році. Було проведено обстеження будівлі для санації – це популярна на той час тема. В межах Кіотського протоколу розвинені країни купляли в інших країнах (тут можете розуміти недорозвинених) квоти на викиди в атмосферу. Натомість ці кошти мали йти на термомодернізацію. Такий проект був виготовлений. Проте кошти перехватили міста-"мільйонники" і ми почали ремонтувати за кошти міського бюджету. Із 2014 по 2016 роки на модернізацію будівлі було спрямовано 2750 тисяч грн. Вікна, дах, цоколь, утеплення стін – все було зроблено в межах того проекту. Він був реалізований. Тому у2017 році був підготовлений проект на 4 406 тис грн на внутрішню реновацію:водопостачання, електропостачання та опоряджувальні роботи, опалення. Ці роботи були виконані на суму 1822 тис грн.
Чому не зразу зробили все? Через активний супротив батьків, який підігрівався різними політичними силами. А як же ж без політичних сил! На мітингах під стінами поліклініки мене покривали прокльонами комуністи, потім "ударівці", ще потім – різний компот. Зупинити лікувально-діагностичний процес нам вдалося на кілька місяців лише тоді, коли міняли дах і підрядник відмовився щось робити, коли внизу ходять діти. Потім знову політична доцільність, повернення пацієнтів і робота знову уповільнилась.
На 2019 рік департамент подав бюджетний запит на 2500 тисяч залишків асигнувань того проекту 2017 року. Проте було виділено 191 тисячу для завершення вже проведених робіт в попередній рік. Із березня 2019 року друга черга внутрішніх робіт не виконується – немає асигнувань. Спроби департаменту уточнити бюджет хоча б на 900 тисяч до кінця року наштовхуються на класичну фразу фінансистів – "Дєнєг нет, но ви там держітєсь". Тому я і назвав досвід ремонту старої будівлі сумним, а відношення до таких закладів "пєчалькою".
Як підсумок – роботи таких об’єктів потрібно вести комплексно, загальним об’ємом, на час ремонту переміщувати лікувально-діагностичний процес в інше місце. Інакше без зміни підходів, допоки завершимо останнє крило, на вході вже буде потреба в новому ремонті. Ну і як "комент" фото "було і стало". Сподіваюсь, що до 100-річного ювілею будівлі все буде зроблено. Правда, діти виростуть…
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.
