Не хочу ображати держслужбовців. Я дуже поважаю цих людей, які за копійки «пашуть» на державу. Я не знаю, за що вони живуть і як витримують ритм роботи. Раніше мені здавалося, що більшість із них просто носять папірці із резолюціями з одного кабінет в інший… Не всі, але більшість. Обіцяна оптимізація ніяк не настане і бюджетні кошти продовжують витрачатися на роботу апаратів адміністрацій.
Нарада у Драбові. Губернатор області зустрічається із головами сільських та селищних голів. Половина облдержадміністрації тут. Спеціалісти управління інформаційної політики роздають спецвипуск газети, у якому звіт голови облдержадміністрацій за пророблену роботу. А знаєте, що роблять спеціалісти кадрової служби? Стежать, щоб не трапилося ексцесів під час вручення губернатором квітів іменинникам. Працівник одного з управлінь відповідав за відчинення дверей, бо перед тим у Маньківці створився цілий затор, бо не ті двері зачинили. Тут же з губернатором їздять і керівники обласних СБУ, МВС, ДПС, прокуратури… Про обласний штаб Партії регіонів ледь не в повному складі, депутатів фракції партії влади різних міських рад, які навіть не розуміли, що вони там роблять, я мовчу. Вони принаймні прогулюють не кошти платників податків. А майже вся облдержадміністрація і низка інших відомств перетворилися в одну суцільну патронатну службу губернатора, яка казенним коштом долає кілометри, щоб проконтролювати якусь дрібницю! Про те, що потім ці ж держслужбовці за мізерну зарплату у позаробочий час надолужують незроблене, виходять на роботу у вихідні і засиджуються допізна, я взагалі не мовчу.
І все б нічого, аби мені не запропонували посаду на державній службі. Якби я пройшла конкурс (а для цього, повірте, треба не тільки вища освіта), отримаю ексклюзивне право роздавати газети на нарадах у районах та зарплату у 1300 гривень! Зате горде ім’я держслужбовця забезпечене. Щось тут не так, панове…
