Останнім часом більшість постів у нас про неправильне паркування, ямки на дорогах, маршрутки по 7грн. та інші нісенітниці.
Так, це дрібниці в порівнянні з тим, чого ми зазвичай не помічаємо. Ми звикли все критикувати, вказувати кожному на його помилки і притому самі нічого не робимо! Мова йде про спецслужби. Поліція, рятувальники, швидка допомога.
Ви сидите в офісах, на диванах і вказуєте, як вони мають працювати. Ви суспільство, яке кожну людину, яка йде працювати в екстрені служби, рано чи пізно доводите до того стану, що вони просто звільняються. А решта буде просто озлоблена на весь світ, бо бачить ту несправедливість і відношення до себе. І ви скажете: "А дрібниці, прийдуть нові на їх місце".
Але вони не приходять. А хто приходить, той швидко йде, бо бачить все вище сказане на власні очі і відчуває на власній шкурі. В нас стріляють, ми горимо у вогні і гинемо від рук тих, кому приїхали допомогти. Кожного дня небезпека, хамство і нерозуміння.
Скажете це не робота, а покликання. До біса таке покликання, коли тебе не розуміють ті, заради кого ти працюєш, віддаючи себе. Коли зупиняється громадський транспорт через страйк, всі одразу кричать, рухаються і приймаються дії, підвищується тариф, коли страйкують працівники заводів, то це всього лиш фінансові збитки. А що буде, коли на роботу не вийдуть працівники екстрених служб? Саме так: буде смерть, злочини, пожежі, аварії і т д. Але на допомогу ніхто не прийде.
Скажете боїмось, тому не страйкуємо?! Ні! Ми вже нічого не боїмося. Ні звільнень, ні доган, нічого. А йдемо на роботу заради вас, щоб ви жили.
Прошу почути нас заради себе. Якщо нічого не зміниться, як зі сторони влади, так і зі сторони простих людей, то скоро, дуже скоро, ви не почуєте на вулиця міста сирен. Швидкої допомоги так точно, і це не погрози, це гірка реальність.
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.
