… Сідаю в ранковий дизель і їду у містечко Сміла, звідки останнім часом і починаються мої велоподорожі вихідного дня.
То ж далі читайте про три деревяні церкви Смілянщини і маленькі села, що тягнуться вздовж залізниці.
Траса зі Сміли на Умань просто жахлива – підйоми і вибоїни. Герб села Ротмістрівка, ще є аерордром села Ротмістрівка.
Коза з села Ротмістрівка.
Далі крутий спуск з уманської траси і я потрапляю в село Мельниківка . В селі збереглась Церква Покрова Богородиці XVIII ст (фото Сергій Криниця).
Такі церкви треба фотографувати взимку, бо влітку всю її важко захопити, а якщо далі відійти то її не видно буде за буйної зелені.
Поруч ще й палили місцеві жителі траву то ж такий ефект через дим.
Інформацію про церкву першим надіслав нам Іван Білопольський, який відвідав церкву у липні 2008 року:
"Варто лише з'їхати з траси Умань-Черкаси і за декілька кілометрів побачите село Мельниківка (трохи не доїжджаючи Сміли, якщо їхати з Умані). Церква Покрови Пресвятої Богородиці гарна, оточена "зеленими насадженнями" – на її території дуже комфортно, затишно і спокійно. А майже паркова зона, в купі з величезними колонами церкви, створює враження, що ти знаходишся на подвір'ї панського маєтку XVIII ст. Це враження підсилюється кількома похованнями світських людей. На подвір'ї-то воно підсилюється, а при вході в церкву – остаточно пропадає. Це майже єдина церква, серед тих що я побачив за останній час, де я міг повністю розслабитися, нікуди не поспішати, та єдина, в якій я знайшов нормального співрозмовника – отця Сергія." (с) derev.org.ua.
"Внутрішнє оздоблення просте і охайне – немає скупчення ікон, немає відчуття церковного складу, замість храму; тут дійсно храм, не графський маєток, не купецький склад. Ікон не мало, але за словами отця Сергія шість найцінніших ікон вкрали, зламавши в ночі двері церкви. Отець Сергій розповів, що протягом 8 років намагався знайти історичні згадки про храм, точну дату будови, але до якихось точних даних не дійшов, окрім думки, що церкві не менше 150 років, що співпадає з даними каталогу В.Слободяна". (c)http://www.derev.org.ua/cherkas/melnykivka.htm.
"Розповів також і про могили на території церкви – поховання поміщиків Золотарьових, що пов'язані із графською родиною Морозових. Нібито ці люди допомагали церкві, отже, були поховані на церковному подвір'ї. А ще з'ясувалося, що під церквою є усипальниця.
Інтер'єр церкви вертикально розкритий – стеля не зашита, верх проглядається до самої маківки. Є балкон для хору, проте за призначенням він не використовується. Парафіян небагато – близько 15-20, принаймні, взимку вони всі поміщаються в невеличку кімнатку (одне з кількох приміщень церкви), яку отець Сергій облаштував на зимній період, коли в самій церкві дуже холодно. Дуже обережно всі парафіяни, та й сам отець, ставляться до пожежної безпеки. Кожну ніч, залишаючи церкву, викручують пробки. Взагалі, від отця Сергія я почув багато цікавого – і про те як ангели співали в церкві, коли він (отець) почав часто їздити в Балаклею вечірню служити, і про те що таблички "пам'ятка архітектури" немає, бо якщо буде, то і гвіздка не дадуть вбити, ні вікна времонтувати…
Загальне враження від церква: гарна, незважаючи на те, що фарбування старе і подекуди лущиться; віконця у формі чотирипелюсткової квітки; над входом в церкву – ікона Богородиці." (c) http://www.derev.org.ua/cherkas/melnykivka.htm
Ось та ікона про яку писалося вище.
Клеїна панорама, якби ширшою б була.
Боротьба триває.
Сарай зі шпал в с. Мельниківка , позаду нього залізниця на Цвіткове.
Красива пташка так і не показалась.
Зі с. Мельники вздовж залізниці з підйомами і спусками грунтами і камянкою я доїхав до с. Констянтинівка.
З дороги церкви не видно, але місцеві все докладно розповіли – за магазинами наліво і потім направо.
Церква Вознесіння Господнього, 1882 року побудови в неділю була закрита , на територію теж не потрапив, калітка зачинена.
Інформацію про церкву надав Іван Білопольський:"З дороги, що поєднує Черкаси (Смілу) із Корсунь-Шевченківським (Городищем) та виводить далі на Київщину, церкву не видно, хоча вистачить 2-3 хвилини, щоб до неї доїхати. Церква розташована в центрі села, виглядає охайно, але ж видно, що подекуди дошки прогнили, подекуди іде деформація – це старанно замазане фарбою; на "даху" – лише єдиний хрест (здається, суцільно металевий або одягнутий в метал), немає верхів. Над входом – велика ікона Ісуса Христа і металева печатка Північного страхового товариства на одній із стін." (с)http://www.derev.org.ua/cherkas/kostiantynivka.htm
Констянтинівка це приміське село біля Сміли.
Смілянське селфі. До речі зі Сміли видно Черкаси, сам вперше побачив , хоча скільки там 25 км.
Виїзжаю зі Сміли – Юрова гора і Ірдинське болото.
Дизель який зїздить зараз до ст. ім. Шевченка а на зворотньому шляху повезе мене додому.
Білозірська церква як і Констянтинівська була огороджена парканом, вхід на територію був закритий.
Причепити на фасад дерев'яноъ церкви кондиціонер це так по-українськи.
Святопреображенська церква побудована в 1867 році і дуже схожа на всі інші деревяні церкви Черкащини.
Десь читав що їх по всій єпархії будували в одному стилі.
Ще одне намагання склеїти панораму і сфотографувати через паркан і листя.
