Традиційна картина для Черкас: переповнені автівками двори багатоповерхівок. Іноді немає куди під’їхати "швидкій", що й казати про пожежний автомобіль.
Зустрічав багато думок про те, що паркуватися біля будинку має право будь-хто, бо це міська територія. А я, мовляв, плачу податки і маю повне право ставити свій транспортний засіб де заманеться, якщо це не суперечить Правилам дорожнього руху.
Але є й інша частина жителів міста. Таких, як один мій агресивний сусід. Він завжди обурюється, коли бачить чужий автомобіль під своїми вікнами і готовий у ньому шини поспускати, аби провчити негідника. Такі з радістю загородять "своє" паркомісце, перетягнуть проїзд до нього ланцюгом та ще й вчеплять замок, щоби іншим не кортіло. Бо "я тут живу, це мій будинок і моє подвір’я".
Але особисто для мене істина десь посередині. Я страшенно не люблю і дуже гніваюся, коли бачу під вікнами машини власників, які живуть не в моєму будинку, а в сусідньому. Притому дехто залишає так автівку (і навіть мікроавтобуси) на кілька днів, тиждень, займаючи паркомісце, яких і так обмаль. Не під своїми вікнами, а під чужими. Вважаю це неправильним і з нетерпінням провів би профілактичну бесіду з таким власником. АЛЕ: у жодному разі не кидався б на цього водія і не спускав колеса в його автівці. Це питання етики, а не правило чи закон. А от коли я провокуватиму конфлікт – це вже може стати питанням закону.
Хотілося б, щоб цьому навчали у автошколах. Щоб усі водії розуміли: якщо є культура водіння, має бути і культура паркування. Регульована не законом, а людяністю і взаємоповагою.
