Своє п’ятничне пиво "вживала" в одному з улюблених барів неподалік Софії Київської. Не встигла зробити замовлення, як до мене підсів чоловік – гість України з Росії. Спочатку я вже планувала пити пива менше і пропагувати позицію України, розказуючи, що "хутінпуй", "кримнаш", "нелізьтенанашуземлю" і т.д. Однак потім розслабилася: він, хоч і росіянин, але "наш". Усі 180 днів, які дозволено йому перебувати на території України, він проводить тут. Каже, що хотів би отримати українське громадянство. Шкодує, що в обох державах заборонено подвійне громадянство.
Він був на Майдані. Брав участь в українській Революції Гідності.
– А як ставилися революціонери до того, що поруч із ними росіянин?
– Називали мене "наш москалик"…
– А що Ви робили, коли всі розважалися "хто не скаче, той москаль"?
– …
Образився. Каже, що він не із Москви, а із Новгорода. Шкодує, що росіяни не мають такого менталітету, аби влаштувати революцію… У Києві в нього вкрали телефон "учора". Однак він не сумує і спокійно розважається в центрі нашої столиці. Не дозволяє і слова кривого сказати проти тих, "хто на майдані стояв".
– Тільки я там цілодобово не був. Я на нічне чергування приходив, а зранку – на квартиру… Вночі здебільшого атаки були, а цілодобово там бути просто негігієнічно.
Дивується, що розмовляю винятково українською. Уважно слухає мій монолог про "не слід забувати своїх коренів і відмовлятися від рідної мови".
– А як правильно – корені чи коріння? – цікавиться і хвалиться, що дуже рідко не розуміє українських слів і навіть може говорити "на мові".
Це було просто пару годин із незнайомою людиною. Однак такі пару годин, проведені із людиною з іншого світу, розвіюють стереотипи. У сім’ї не без красеня. Не слід усіх рівняти під одну лінійку. У Росії є люди, яким соромно за своїх правителів і які люблять Україну більше, ніж деякі українці.
P.S. Усі моїм друзям, які люблять казати "вони притворяюцця": перевірила у соцмережах – мій випадковий знайомий справді з Новгорода і справді був на Майдані.
