Спека, кінець червня. У довжелезній змії-черзі з автівок по обидва боки мосту через Дніпро – тисячі людей. Готуються до заливання бетонної плити. Пускають проїхати у "вікна" однією смугою. В салоні автобуса як у каструлі – виходиш вже варений. Обіцяють завершити ремонт до 1 листопада.
Середина літа. Вступна кампанія – тисячі студентів прямують до вишів, аби скласти іспити, здати документи. Чекають, нервують, спізнюються. На мосту – заливання бетонної плити.
Серпень. Урожай з лівого берега кочує в кузови та багажники. А далі – в багатогодинні черги на міст, де триває заливання бетонної плити.
Попід соснами біля Благодатного (Чапаєвки) люди роблять бізнес – продають воду, каву й пиріжки. Вигідно, черга стоїть довго, бо триває заливання бетонної плити.
Вересень. Бабусі й дідусю потрапити з лівого берега на перший дзвоник до внучків у черкаську школу – проблема, не мед усім, хто добирається цим маршрутом. Та на це не зважають – адже заливання бетонної плити.
Жовтень. Холодно. Водії у черзі на дамбі гріються автомобільними пічками. Над дамбою снують пташки, що вже збираються у вирій. Поглядами їх проводжає невеличка групка робітників на мосту, які проводять заливання бетонної плити.
Листопад. Вийшовши з автівок у вечірнє "пропускне вікно", водії діляться новинами зі знайомими, влаштовують перекури й перекуси. Триває заливання бетонної плити.
Лунають заяви чиновників, що замість раніше обіцяних чотирьох місяців ремонт мосту триватиме й далі. Про укладання асфальтного покриття (взимку?) мовчать. Бо ще до кінця листопада триватиме заливання бетонної плити.
