Держава – це лише штучне утворення, яке взяло на себе повноваження забезпечення прав усіх його учасників – громадян. І лише на основі рівності та однозначності в трактуваннях. Проте коли особи, які мають забезпечувати виконання державою цих функцій, використовують унікальні права та можливості, надані їм утворенням державних інституцій, лише на власну користь, кожен громадянин має право захищати свої природні права.
В Україні на сьогодні момент немає органів державного управління, що заслуговують на повагу чи дотримання громадянами умовних правил, названих "законами". Керівники райвідділків МВС купують посади, прокурори купують посади, СБУ сидить на торгівлі зброєю та наркотиками, податківці живуть за рахунок операцій по зменшенню оподаткування, рибоохорона – за рахунок покриття браконьєрства. Система в Україні сама себе знищила.
Шанс був – кілька тижнів після 20 лютого. Система не діяла, був колапс. А інституції управління суспілством (!!!) працювали на рівні самоорганізації. Проте поступово система повертала свої позиції. Поверталася саме не ДЕРЖАВА, а система. Де кожен із касти обраних відповідає за свою сферу дерибану ресурсів, відбраних через податки у категорій громадян, що опинилися нижче у ними ж створеній системі рангів.
Але якщо хтось починає писати чи говорити про те, що нині перебуваючі при владі не розуміють загрози системі – помиляєтесь. Патріоти своїми життями забезпечили кільком десяткам осіб рік можливості безкарного грабування держави. Мукачево – перший сигнал. І мені нецікаво, хто правий, і яка роль в цьому Правого сектора за справедливість чи за поділ ринку контрабанди.
Зрозуміти треба головне – міліція, СБУ, прокуратура і бандити виявились по одну сторону, а наші сусіди – по іншу. Україна скоро покладе ще тисячі життів своїх кращих синів на алтар. До зими ніхто не чекатиме, очевидно.
