додому Блоги Мені ця війна досі здається якимось непорозумінням

Мені ця війна досі здається якимось непорозумінням

0

Мені ця війна досі здається якимось непорозумінням. Якоюсь безглуздою комп’ютерною грою, в якій стріляють присосками, а переможені встають, обтрушуються або лізуть бити пики тим, хто стріляв не за правилами. Але, на жаль, все не так…

Наші хлопці замість того, аби працювати на благо рідної країни, створювати родини, піднімати на ноги своїх дітей, йдуть боротися з російсько-терористичними військами. Як би хотілося, щоб більшість людей змогло оцінити їх героїчний подвиг. Зрозуміти, що таке рання смерть, смерть, яку не звали, яка прийшла без стуку. Важливо, щоб люди це зрозуміли зараз і на чужому досвіді.І почали допомагати тим, чиї груди стоять між ними і смертю, що вирує на сході. Можливо тоді вони змогли б чимось допомогти цим дітям. Врятувати якомога більше своєю небайдужістю. Головне, щоб ми зрозуміли. Головне, щоб продовжували діяти.

Показовим тут є приклад Професійного Ліцею Золотоноші і окремо його керівника Костянтина Короткого. Однозначно можна сказати, що серед усіх навчальних закладів нашого міста ліцеїсти одними із перших заснували на базі свого навчального закладу волонтерську студентську організацію ще у 2014-му, до складу якої увійшли у повному складі викладацький колектив та студенти. Завдяки цій організації до зони АТО вирушило сотні кілограмів продуктів, сплетено чимало захисних сіток та маскувальних халатів (на останньому фото: один із таких маскхалатів одягнутий на ще одному захисникові, бійцю спецпідрозділу ремроти із забезпечення військовою технікою Олександрові Литвиненку). Тому не дивно, що Ліцей ушанував пам’ять одного зі своїх учнів Сергія Риженка, який восени цього року загинув у зоні АТО.

Меморіальну дошку загиблому бійцеві відкрили минулого тижня на фасаді Ліцею. Кошти на неї були зібрані спільно ліцеїстами, Комітетом сприяння обороні, а також завдяки керівникові фірми "Анубіс" Дмитру Салу.

Сергій Риженко пішов служити у ЗСУ влітку, а загинув за кілька місяців – 23 жовтня 2015 року. Поховати Героя прийшло кілька сотень містян, він покоїтиметься на новому кладовищі поруч із його батьком. На урочистій лінійці мати Героя Валентина Садонівна зі сльозами на очах благала Бога, щоб якомога швидше закінчилася війна. Адже її син загинув заради миру в нашій країні. Серед запрошених були і Герої, які повернулися з того жахіття: Геннадій Путинець, Василь Марченко і Віктор Терещенко. На подвір’ї також зібралися учні, вчителі, рідні Героя.

На урочистій лінійці виступили представники місцевої влади, зокрема заступник міського голови Світлана Суддя, яка подякувала педагогічному колективу Ліцею за виховання патріотичної молоді. Віднині погляд Героя продовжить надихати учнів школи на патріотичні вчинки.

Слава Україні!

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Exit mobile version