Як батька, дідуся і громадянина, мене дуже турбує доля нашої медицини, бо здоров’я – це основа всього. Ось уже чверть століття віддав медицині. Працював лікарем, маю досвід управлінської діяльності. Тривалий час керую міською поліклінікою, яка обслуговує близько 60 тисяч населення.
Всі ви є свідками того, що уже п’ятий рік поспіль на теренах України розвивають медичну реформу — зміни, які б мали допомогти максимально наблизити українську лікарську справу до блискучих європейських стандартів.
У Міністерстві охорони здоров’я скаржаться, що каменем спотикання в українській медицині є неефективне використання бюджетних коштів.
Порівнючи статистичні дані України і ЄС, бачимо: кількість лікарів на 100 тисяч населення в Україні – 302, у ЄС – 261. На 100 тисяч населення в Україні припадає 5,6 лікарень, тоді як у країнах ЄС цей показник – 2,6; кількість ліжко-місць в Україні – 868 на 100 тисяч населення, а в ЄС – 644. І ці аргументи використовують на доказ того, що треба "оптимізувати" кадровий склад вітчизняних медичних закладів.
Зазначу, я не категоричний противник медичної реформи, однак вважаю, що спочатку треба взятись за розбудову медичної інфраструктури. Передусім необхідно:
– збільшити фінансування галузі;
– мінімум втричі збільшити парк обладнаних машин швидкої медичної допомоги;
– закупити якісне медичне обладнання;
– забезпечити медичні заклади необхідними ліками.
Спірним моментом медичної реформи є об’єднання медичних закладів.
Здавалося б, це — позитивний момент, тому що перспектива саме за багатопрофільними, великими лікарнями, які надають різні види допомоги – від "А до Я". Однак, щоб люди сприйняли реформу, потрібно спочатку побудувати нові заклади, а потім вже закривати старі. Лікарні, які є неподалік і мають схожу спеціалізацію, таки справді варто об’єднувати, щоби зменшувати видатки на фінансування трьох чи більше структур, однак спочатку варто збудувати повноцінний сучасний центр з новітнім обладнанням.
Одним із суттєвих нововведень є практика сімейних лікарів, що давно діє у Європі — еталоні, на який задекларовано рівнятися українській медицині. Проте у нас цих універсальних медиків пропонують перепрофільовувати з фахівців різних сфер – від педіатрів до урологів, до того ж за надзвичайно короткий термін – до 6 місяців.
Я переконаний, що перекваліфікації не достатньо для того, щоби надавати повноцінну медичну допомогу. Вважаю, що потрібно з університетської лави проводити підготовку цих спеціалістів. А перепрофілювання нічого доброго не дає і за півроку, безумовно, зробити класичного сімейного лікаря з фахівця в іншій галузі – це неможливо.
Реформування такої сфери, як охорона здоров’я, потрібно здійснювати з серйозним фінансовим забезпеченням. Реформа не матиме успіху, адже прописують одні кроки, а фактично виконують зовсім інші. Жалюгідний стан системи охорони здоров’я ще більше погіршується, адже замість розвивати та оптимізувати, в Україні на цій життєво важливій галузі намагаються економити.
Всі європейські країни розпочинали медичну реформу із збільшення фінансування, а вже потім, внаслідок певних змін, це може призвести до зменшення видатків. Це добре ілюструє досвід Білорусії, де свого часу закупили якісне обладнання, провели курси для лікарів. Тепер там проводять складні та високовартісні операції. У нас же внаслідок нераціонального розподілу коштів щороку біля 50 млн. доларів витрачається на операції за кордоном.
Операції за кордоном в чотири рази дорожчі, ніж могли б бути в Україні. Тож правильно було б вкласти кошти у закупівлю обладнання і проведення відповідних курсів для лікарів, а не вивозити державні гроші до закордонних клінік. Тим більше, що сьогодні, коли українці беруть участь в АТО, кількість хворих, що не можуть бути прооперовані в Україні через відсутність обладнання, значно зросла. Тобто, попит росте, а пропозиція – ні. Тож треба шукати шляхи виходу із цієї ситуації та створити вітчизняну модель охорони здоров’я, яка за відлікову точку буде брати реалії сьогодення й адаптується до потреб наших людей і можливостей наших лікарів. Та внаслідок цього поступово підвищувати якість надання медичних послуг та кваліфікацію медичних працівників.
