Всі чомусь думають, що майбутнє нації творять політики.
А насправді її творить культура.
Причому не якась абстрактна, типу "хто більше поприкалується – той більше культури створив".
Бо дуже легко видавати свій непрофесіоналізм і відсутність таланту за "я так бачу", або "ви ніхріна не тямите в моїй геніальній творчості".
На гребені цієї хвилі якраз і з'являються "шедеври" типу "три відра фарби, вилиті на полотно і розквецяні віником", або "інсталяція" із коров'ячих нутрощів (я не жартую, бо саме таку штукенцію виставляли в Арт-центрі в Києві, і, бляха, знаходились "культургери", які купували дорогі квитки, щоб подивитися на "політ фантазії художника").
А "пающіє труси" чи кацапський "шансон"? Дешевий несмак і ідіотизм, тупа технологія "засирання мізків".
Крилатий вислів одного відомого продюсера – "Дайте мені мільйон доларів, і я за три тижні зроблю із вашої клешоногої прищавої і безголосої сусідки зірку естради!"
Згадується анекдот: "Це у вас тут шоу "Стань звєздой"? – У нас! – А як це?"
Нє, зрозумійте мене правильно: я не проти експериментів і новаторства. Сам експериментатор.
Але тут головне те, що всі дійсно геніальні новатори і творці були висококласними професіоналами.
Той же Пікассо чи Далі могли легко намалювати звичайний класичний рисунок, Ян Гіллан відспівати оперу, а "Металіка" відіграти концерт із симфонічним оркестром.
Всім "новаторам" у мистецтві насправді спочатку треба навчитися малювати просту сірникову коробочку або заспівати до-ре-мі по нотах, або вивчити хоча б рідну мову без суржика.
А тоді вже, маючи базу і опертя, можеш творити шедеври. Тоді вони в тебе вийдуть.
Мабуть десь є генії, які просто так, прокидаючись вранці, творять Вічні Речі.
Але і вони в дитинстві слухали мамині колискові і казочки, роздивлялися малюнки в книжечках і вчилися розмовляти.
На своїй прадавній культурі, як на земельці, народжуються творці.
Нехай вони проходять трансформацію, нехай вчаться чужому і свого не цураються, але основа все та ж.
Своє питоме національне.
Колискові, віршики, писаночки, візеруночки, пісні і казочки.
І вчилися, переймали краще і творили Добре і Вічне.
Те, яке за гроші не купиш, а лише отримаєш в нагороду як частинку Творця в душі.
Політика може лише поділити, відібрати або вкрасти. А вічною політика не буває ніколи.
Це сьогодні ти Володар та Імператор, а завтра ти просто янукович і ху*ло.
А за рік-десять про тебе забули.
Ви не задумувалися, для чого фараони будували піраміди, царі насипали кургани, а наші депутати і олігархи ліпили стадіони, церкви і дитячі майданчики свого імені? Для чого ставлять бронзові і золоті погруддя і купують звання?
Щоб пам'ятали і згадували. Якщо не через тисячоліття, то хоча б через десять-двадцять років.
Гіганські затрати ресурсів, золота і рабської праці.
Щоб пам'ятали за будь-яку ціну. Одного Його. Не Творця, а Кесаря.
Але час летить, пісок пустелі заносить піраміди, руйнуються величні храми, опливають кургани, кесарів і кесарят забувають вже через династію або після чергових виборів.
А Творець просто написав "Реве та стогне Дніпр широкий", намалював голуба одним розчерком пера, заспівав "Щедрик", вигадав Колобка і не треба ні золота, ні рабів.
Невловимий Час зупинити виявляється можна дуже легко.
Вся таємниця Всесвіту у Творчості.
Про це всі чули, але не задумувались. А там все дослівно і просто, як для маленьких діток. Як казочка.
Щоб зрозуміли.
На кам'яних скрижалях насправді викарбувано не суворі заповіді, а "Люлі-люлі" і "Курочку Рябу"
Творити вічне може лише культура.
З культури все починається.
Бо як побачиш зорі, то вже не заспокоїшся, поки до них не досягнеш.
Чи космічним кораблем, чи піснею, чи казкою.
Ми знаємо що означає "Сіль Землі".
Вчимося від свого коріння.
Творимо Культуру і майбутнє нашої нації.
