Люди або вже нічого не бояться, або вже ні у що не вірять. Саме такі слова нещодавно почула від черкаського молодого священика. Він освячував мою та мамину оселю. Раз на кілька років така справа рекомендована церквою, аби вигнати нечистого з кожного закутку.
Отож, розговорившись, запитую, чи побільшало вірян у церкві. Війна в країні. Думаю, моляться люди за Вкраїну та бійців. Яке там, каже батюшка. І пояснює: "ці люди або вже нічого не бояться, або ні у що не вірять". А й справді. Тільки ті, хто нічого не боїться, можуть йти воювати на схід без амуніції, тільки ті, які нічого не бояться, пакують їм фури продуктів та одягу й везуть у зону ризику.
Тільки ті, хто нічого не боїться, знову йдуть у владу, купують голоси, стріляють у людей просто на вулиці… А ті, хто вже ні в що не вірять, пакують валізи за кордон, закривають очі на те, проти чого стояв Майдан. І отримуючи свіжий рахунок за тепло, вже навіть до всевишнього не взивають. А, будь що буде. В Україні – як на пороховій бочці, хочеш вір, хочеш не вір.
