«Добрий вечір! Пакетик потрібен? Картка є? Дякуємо за покупку, приходьте ще!» Приблизно з таким текстом нас зустрічають у черкаських супермаркетах. Однак таке ставлення до споживача, на жаль, ще не правило. Працюючи у студентські часи у сфері обслуговування, я звикла до того, що навіть якщо вчинила правильно, я не повинна суперечити клієнту, адже він платить мені не за зіпсований настрій чи прирікання, а за якісну послугу чи продукт.
І досі лишився осад від обслуговування в одному з популярних розважальних закладів міста. Ми завітали туди з подругою минулого літа. Попри те, що клієнтів було не дуже багато, меню нам несли протягом сорока хвилин. Потім іще сорок хвилин офіціантка намагалась з’ясувати у бармена, яке шампанське в наявності. Ще через півгодини, так і не дочекавшись замовлення, ми перебралися у сусідній заклад.
Я стежу за тенденціями моди і знаю, що нині зовсім не обов’язково підбирати в тон сумочку, взуття і пальчатки. Однак у мене бздик: я ніколи не вдягну нове взуття, поки не матиму сумочку, яка пасуватиме до нього ідеально. Днями пішла купувати сумочку під босоніжки. Нарешті знайшовши те, що треба, я приміряла в комплект одну річ до другої. На це продавчиня почала мене повчати щодо правил стилю, маючи при цьому вигляд звичайної базарної баби. Я обурилася і пішла шукати сумку в інше місце… Продавчині пощастило, що сумка була тільки в неї і покупку я в неї все-таки здійснила.
Після «Євро-2012» більшості іноземців все ж сподобалась Україна. За винятком сервісу. То хто повинен робити висновки: надавачі послуг, які не виконують елементарних правил обслуговування, чи споживачі, які дозволяють так із собою поводитись?
