На всі телефонні дзвінки журналістів різних видань про моє звільнення я відмовчувався, обіцяючи дати інформацію пізніше. Тепер прийшов до висновку, що повинен сказати сам, бо інтерпретація слів іншими людьми обростає особистим відношенням цих людей до тебе . Пояснення спробую розкласти на логічні полички. По крайній мірі у мене в житті все ґрунтується на логіці. Окрім кохання, логіки тут не може бути.
ДАТА. Багато запитують , чому саме Перше квітня. Найпростіше з’їхати по-одеськи, з гумором. Занадто просто. І прив’язати до річниці звільнення моєї дружини, коли вона згадала великого російського письменника Федора Достоєвського і його твір "Ідіот" (багато все-таки було корисного в старих шкільних програмах), теж занадто просто. В житті бувають ситуації, коли смертельна небезпека настільки реально близько, що відчуваєш шкірою її подих. І тоді, коли подих проходить і ти живеш далі, у тебе змінюється поріг страху – уже не варто боятись сказаного слова , висловленої позиції чи прийнятого власного рішення – це не смертельно, ти не зажахана істота, ти людина із своїм почуттям гідності. Ми пройшли це разом. І коли в сесійну залу заносять невідомо ким за ніч написаний міський бюджет, і за це голосують – вона не змирилась і пішла. Теперішня катастрофа із бюджетом міста – вже наслідки. Бюджет не може бути без прогнозу, аналітики, стратегічного планування. Чому пішли не разом? Тепер пояснення наступне.
РЕФОРМА МЕДИЦИНИ. Цій реформі я віддав останніх 5 років свого життя. Було зроблено багато кроків. Деякі кроки співпадали із бажанням депутатів тратити гроші із бюджету розвитку на капітальні видатки і наш вектор співпадав – без видатків на інформатизацію, комп’ютеризацію, придбання обладнання, руху вперед не було б. Місто має єдину медичну мережу інформаційну, електронну реєстратуру, електронну карту пацієнта, електронну чергу, електронну історію хвороби, електронний запис до лікаря , мобільний додаток "Мій Мед кабінет". Ми були в числі шести міст обласного значення, які увійшли в першу хвилю реформи первинки. Ми маємо, після двохрічного досвіду Центри сімейної медицини, в яких достойніша зарплата лікарів, гроші НСЗУ, які дозволяють їм не залежати від самодурства і неврівноваженості міської влади. Залишалась реформа вторинки. Вимоги від НСЗУ стали більш жорстокі, зробити кроків потрібно було більше, часу залишалось мало – до 1 січня 2020. Кинути все – рівнозначно показати свою невідповідальність, початі кроки необхідно було довести до логічного завершення. Так трапилось, що реформа була перенесена на 1 квітня 2020 року. І ось сьогодні, 31.03.2020р – всі заклади із підписаними угодами із НСЗУ переходять під фінансування іншого розпорядника коштів. Ескадра медичних кораблів дійшла "до Америки", не втративши нікого по дорозі. Після Першого квітня у них новий етап життя. Як справляться без мене , все буде залежати від них.
"МАНІЯ ВЕЛИЧІ – ЦЕ ХВОРОБА. КОМПЛЕС МЕНШОВАРТОСТІ – ТЕЖ ХВОРОБА.ТІЛЬКИ ЩЕ ГІРША. БО ВІД МАНІЇ ВЕЛИЧІ СТАНЕШ ІСПАНСЬКИМ КОРОЛЕМ,ЯК ПОПРИЩІН У ГОГОЛЯ. А ВІД КОМПЛЕКСУ МЕНШОВАРТОСТІ ВІДЧУЄШ СЕБЕ КОМАХОЮ І ПОБІЖИШ ПО СТІНІ, ЯК ГРЕГОР У КАФКИ".
Ліна Костенко.
Признатись, сам страждаю на графоманство, але Ліну Костенко обожнюю. Так сказати однією цитатою про сучасний стан місцевого самоврядування може лише ГЕНІЙ.
КОРОНА І ВІРУС. Ці два поняття показали викривленість теперішньої реалії тут ,на місцях. Жлобізм і дилетантство не дозволили зрозуміти, що карантин, як система обмежень починає руйнацію будь-якої системи, карантин і популізм – речі не сумісні. Чим жорсткіший карантин, тим більший його вплив на руйнацію системи. В даному випадку кажу про економіку. Закриття бізнесу, несплата податків обрушує міський бюджет. Тому логічно було поступитись в чомусь в міському бюджеті на користь того, щоб все по-швидше локалізувати, бо гасити наслідки дорожче з кожним днем. Відсутність авторитету головного фінансового органу, який би це стратегічно довів би, дався в знаки. Написаний бюджет кожним під своє власне бажання теж, бо як відмовитись від свого. І як наслідок – ситуація буде погіршуватись, залишиться необхідність першочергових захищених виплат –і все. Хто боявся втратити чуть-чуть, втратить все. Міський голова, попри розтиражований міф про залізного, виявився геть не таким, групки "штиків більшості" довели залізність своїх штиків…. Напевне,досить. До моїх слів не дослухались, думаю, не дослухаються і зараз.
"ТАК,ДЕРЖАВА – ЦЕ Я.,А НЕ ТЕ, ЩО ВОНИ З НЕЮ ЗРОБИЛИ. І ЯКБИ КОЖЕН УСВІДОМИВ,ЩО ДЕРЖАВА-ЦЕ ВІН, ТО ДОСІ ВЖЕ БУЛА Б ДОСТОЙНА ДЕРЖАВА".
Ліна Костенко.
Сьогодні вранці ФБ нагадав мені мій пост 2016 року. Їх виринає у вікні багато на протязі тижня, і не всі я перепощую. А сьогоднішній перепостив , хто хоче – прочитає. Там я ,зокрема, написав, коли держава стає державою. Народ, який повірив в мультяшного Бетмена, людину-кажана, тепер повинен уроком Всевишнього переконатись, що кажани переносять коронавірус. Народ, який вірить в те, що герой фільму, який знищує олігархів, є улюбленцем тих, хто не доклавши зусиль, не пронісши свій хрест, хоче мати все і зараз , в реальному житті віддає у їх вотчину цілі регіони. Прикрість… Бо монобільшість – вже не монобільшість, бо уряд професіоналів, в якому ключові міністри міняються як рукавички, вже нагадує гардероб, а не уряд. І так…
І ТАК. Я прийняв рішення. Живучи медициною, як частиною життя, якій віддав 42 роки, з них лікарем 18 , як громадянин, якому боляче за теперішній стан речей в державі, відчуваючи, що мій життєвий і професійний досвід свідомо чи несвідомо ігнорується, закінчивши п’ятирічний етап реформ, я прийняв рішення йти зі служби. І нехай прийдуть інші, честолюбиві дублери, яким дасть Бог краще нашого зробити і втілити. Думаю,що повинні прийти достойні..(а хто прийде, побачите). Життя триває. Закінчу свій пост словами драматурга: "Король помер! Нехай живе король!" Із найкращими побажаннями, зичливий і відкритий до вас Олег Стадник.
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.
