Щодо депутатських фондів, довкола яких нині розгорілися жваві дискусії.
Скажу відверто: я – проти! Я не є прихильником, коли з міського бюджету спрямовують депутатам гроші, які вони згодом роздають, як матеріальну допомогу, жителям округу. Чому один депутат має розпоряджатися коштами усієї громади?
Кількість людей, які отримають матеріальну допомогу – мізерна. Якщо умовно роздавати по 200-300 грн, то лише невеличка частина в 30-40 людей з округу, де проживає до 5 тис. населення, отримують допомогу. Причому це буде разова допомога. Найгірше у цій ситуації те, що комусь допоможеш, а комусь – ні. Зрозуміло, що ці люди будуть обурені, і це обурення буде в рази вище, ніж обурення від отримання мізерної допомоги в 200 грн.
Свого часу чимало депутатів привчили виборців до таких "подачок". Щороку після ухвалення бюджету вишукувалися черги охочих отримувати допомогу. Найбільше щастило тим, хто записався першим. Хоча депутат не може об’єктивно оцінити, кому треба більше, а кому менше.
У мене був випадок, коли одна родина звернулася по матеріальну допомогу, я прийшов до них, щоб подивитися як "бідно" вони живуть. Виявилося, що мають добротний ремонт, хороші, сучасні меблі. Натомість просили грошей. Водночас є багато бідних родин, які потребують грошей, але не приходять і не просять. Роздавання грошей з депутатських фондів можна розцінювати як підкуп виборців напередодні виборів.
Як на мене, найкращий варіант – перевести кошти з матеріального фонду на інші видатки. Тобто за бюджетні кошти купувати речі, якими користуватимуться жителі всього мікрорайону, а не окремо кілька сімей. Це може бути і елементи дитячого майданчику, і ремонт тротуару, і інвентар для дитячого садочку.
Як приклад, я домовився з іншим депутатом Юрієм Сасом, що на 10 тис. грн придбаємо інвентар для "луначарського" садочку. Принаймні цим інвентарем користуватися не одне покоління дітлахів.
