Чому я маю від однієї чи кількох осіб ненавидіти весь люд?
Для тих, хто не знає, відкрию таємницю, для інших нагадаю.
Восени 2015 року я, Ярослав і вагітна дружина, закопали перші стовпці на місці, що раніше вже було вподобане. Багато хто говорив, що розіб’ють, загадять чи спалять, але бажання мати місце, де можна відпочити від усіх і відчути себе людиною, взяло верх.
Поступово ми вносили туди щось нове і воно змінювалося майже щодня. Дружина загрібала, саджала квіти, я старався насадити дерев і часто внести певні корективи. То сам, то з допомогою товаришів. В числі дерев, які було висаджено, стали п’ять ялинок, привезених із Холодного Яру.
За ці роки я провів там досить вільного часу зі своїми друзями, колегами і родиною. Багато знайомих теж відпочили і були вдячні. З кумом Олексою виготовили і встановили банер, який інформує і попереджає відвідувачів. Вказали там свої контакти для можливості зарезервувати собі день і забезпечити вільне місце.
Все було добре, незважаючи на тимчасові дрібниці, типу бичків та де-не-де папірців. Але ж є падло, якому не йметься!
То прапор поріжуть, то заїдуть машиною дрова заберуть, то вкрадуть інструмент, який завжди там знаходився для будь яких першочергових дій.
Терпець увірвався після чиїхось останніх посиденьок. Хтось добре відпочив, що аж лишив покривало і купу сміття. Та більш шкода, що не вистачає однієї з п’яти ялин. Її просто вирвали з землі і, напевно, забрали з собою.
До чого я це все пишу… А для того, що, сподіваюсь, комусь дійде за вчинене, а іншим приклад того, що нормальними бути можна.
І хочу попередити про можливі наслідки, навіть якщо в числі цих осіб виявляться знайомі. Ганьба буде публічною і як мінімум з використанням усіх моїх фізичних ресурсів. Можливо, комусь щось стане відомо, я не забуду…
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.
