Житель Червоної Слободи Михайло Лавриненко успішно вирішує побутові потреби українських військових. Чоловік вже виготовив для них мишоловки та буржуйку. А 8 грудня передав волонтерам першу дебютну модель генератора.
"Почув, що військових "заїдають" миші. На прохання волонтерів виробив близько 20 мишоловок", – розповів кореспонденту сайту vikka.ua винахідник. На прохання описати прилад він зазначив, що все геніальне – просто: "дощечка та баночка".
Мишоловки Михайла Григоровича відрізняються не тільки простотою, а й "гуманністю". Тваринкам вони не наносять шкоди, тому пійманого хвостатого злодія можна відпустити.
Один рух – і мишка опиняється за склом / фото ЦДА
Пізніше на прохання волонтерів винахідник зробив для бійців буржуйку, а нещодавно отримав найцікавіше замовлення.
"Хлопці просили якийсь прилад, щоб можна було заряджати мобільні телефони в польових умовах, тобто там, де немає електрики", – розповідає Михайло Григорович.
На щастя, на черкаських ринках вистачає принагідних для використання запчастин. "Узяв колесо від дитячого велосипеда та динамо з радянського дорослого велосипеда, котре використовувалося для підсвічування дороги", – ділиться винахідник та радіє, що завдяки такій простій механіці ручним генератором можна не тільки телефон зарядити, а й виробляти струм для освітлення.
Завдяки цьому винаходу у атовців буде своя електрика/ фото ЦДА
Михайлу Лавриненку у лютому виповниться 75 років. У Червоній Слободі він багато кому відомий, бо, будучи механіком за освітою, намагається використовувати ці знання у побуті. Один з його винаходів – Електрофаза для пахоти городу. Вона поєднує в собі багато функцій. Це і болгарка, і машина для викопування та підгортання картоплі, і взагалі – незамінна у сільському господарстві річ. Вона значно полегшує життя людей, які працюють на землі.
Електрофаза сама викопує картоплю. Тільки встигай збирати / відеокадр youtube.com
"Я навіть колись до губернатора ходив зі своїм приладом. Йому сподобалося. Сказав, що таке виробництво можна запровадити на чотирьох заводах у Черкасах та одному в Умані. Але так і не встигли", – зазначає Михайло Лавриненко та підкреслює, що дуже хоче, аби хтось підхопив його справу. Патентувати винаходи принципово не хоче, бо бажає, щоб прилади були доступними для таких же пенсіонерів, як він.
