Канівський театр ветеранів — це простір, де через мистецтво військові та їхні родини вчаться проживати складний досвід і знаходити внутрішню опору. Днями творчий колектив представив прем’єру – “Майже фараони”. Розповідає власний кореспондент ВІККА.
Один із учасників, ветеран Микола Олійник, каже: гра на сцені допомагає відволікатися від нав’язливих негативних думок.
МИКОЛА ОЛІЙНИК, АКТОР КАНІВСЬКОГО ТЕАТРУ ВЕТЕРАНІВ
Нам потрібні такі заходи, тому що хлопці, які перебувають наодинці зі своїми думками їм дуже тяжко, потрібно ось такі заходи й додаткові, де можна просто трошки думки розвіяти.
Участь у виставі для багатьох стає особистою історією — ролі, які вони виконують, часто перегукуються з власним життям і досвідом.
МИКОЛА ОЛІЙНИК, АКТОР КАНІВСЬКОГО ТЕАТРУ ВЕТЕРАНІВ
Нам роздали такі шпаргалочки, де розписано які ми, з причудами, без причуд, і коли я прочитав цей текст, воно реально ніби про мене.
На канівській сцені – прем’єра соціально-побутової комедії «Майже фараони». Це легка життєствердна історія про стосунки і вміння чути одне одного. Серед акторів-аматорів — і ті, хто пережив втрату. Наталія Шевченко понад три роки шукала зниклого безвісти чоловіка, а рік тому дізналася про його загибель. Відтоді жінка відвідує різні терапії, і театр — одна з них.
НАТАЛІЯ ШЕВЧЕНКО, АКТОРКА КАНІВСЬКОГО ТЕАТРУ ВЕТЕРАНІВ
Занадто сильно воно глибоко в мені боліло, мені не хотілося бачить ні людей, нікого, але з іншої сторони, я розуміла, шо у мене є неповнолітня донька і мені треба десь черпати сили для того, щоб зовсім не зламатися. По-перше, з’явилася якась впевненість в собі, тому що я людина непублічна, мені не хочеться десь щоб мене бачили. З’явилася якась напористість, уже більш спокійно реагую на якісь проблеми, цей театр мені багато в чому допоміг.
За кожною роллю — не лише репетиції, а й глибока психологічна робота. Із акторами працювала кризова психологиня з військовим досвідом, яка допомагала дібрати ролі.
ЮЛІЯ ЗОЗУЛЯ, КРИЗОВА ПСИХОЛОГИНЯ З ВІЙСЬКОВИМ ДОСВІДОМ КАНІВСЬКОГО ТЕАТРУ ВЕТЕРАНІВ
Карту особистості, психологічний профайлінг, де дослідила межі людини, особисті кордони, травмуючий досвід, я дізналася що відбулося з людиною, що вона відчуває, що вона думає і на що вона власне здатна. Які є її такі власні опори, щоб вона діяла і могла взяти на себе характер персонажу, щоб він не ранив, а власне зцілив.
Спочатку постановку планували створити на основі реальних переживань ветеранів. Однак самі учасники обрали інший формат.
ОКСАНА КИРИЧЕНКО, РЕЖИСЕРКА КАНІВСЬКОГО ТЕАТРУ ВЕТЕРАНІВ
Хотіли виставу зробить на їхніх спогадах, і коли ми озвучили ветеранам цю ідею, вони категорично відмовилися від серйозного матеріалу, вони сказали, шо ми всі пройшли через таке, шо нам хочеться шось надзвичайно легке, просте. І от ідея з “Фараонами” – це була ідея самих учасників театру.
Ініціатива створення Канівського театру ветеранів належить голові Ради розвитку громад Благодійного фонду «МХП-Громаді» та депутатці Черкаської обласної ради Тетяні Волочай. Влітку 2025 року вона запросила до Канева ідейного натхненника Київського театру ветеранів — актора і режисера Ахтема Сеітаблаєва — разом із продюсером Андрієм Різолем. Вони презентували проєкт і отримали підтримку з боку громади.
ТЕТЯНА ВОЛОЧАЙ, ГОЛОВА РАДИ РОЗВИТКУ ГРОМАД БЛАГОДІЙНОГО ФОНДУ “МХП-ГРОМАДІ”
Коли на одному із заходів ми побачили виступ цього театру, я подумала що таке має відбуватися і в громадах невеличких містах і селах , де є ветерани, тим паче в каневі, я дуже люблю канів, і тут є Коледж мистецтв, я його часто відвідую. Хотілось би в черкасах започаткувати театр ветеранів, я вважаю що це дуже класна можливість людям відновлюватися і ветеранам і тим хто працює з ветеранами.
Валерія Кісільова, Павло Оболевич, ТЕЛЕКАНАЛ ВІККА