Друзі, чи знали ви, що одним із перших, хто застосував антибіотики для лікування туберкульозу, був етнічний українець?
Максвелл Фінланд народився 15 березня 1902 року у Жашкові на Черкащині. Але вже у 4 роки емігрував разом з родиною у США. В Америці хлопець вчився не деінде, а в Гарварді! Спершу закінчив тамтешній коледж, а у 1926 – вищу медичну школу. Максвелл був надзвичайно здібним учнем, отримав відзнаку за успіхи у навчанні.
Після цього Фінланд влаштувався у Бостонський медичний центр, де 60 років працював фахівцем із туберкульозу. У 1944 році він працював з Честером Кіфером (який до цього протягом восьми місяців був "пеніциліновим королем", відповідав за нормування цивільного використання та моніторинг клінічних звітів препарату, аби правильно сформувати його призначення і обмеження). Разом вчені займалися першими дослідженнями з використанням пеніциліну для лікування інфекційних хвороб. Максвелл боровся з фармацевтичними компаніями, які вдавалися до маркетингових ходів навіть у розрахунку доз антибіотиків у їхніх "препаратах". Ліки, які шкодили, а не лікували, після критики Фінланда вилучили з ринку.
Максвелл Фінланд – автор більш як 800 наукових праць. Його роботи на тему пневмонії визнані класичними зразками медичних досліджень. Він також зробив значний внесок у швидке виявлення нових інфекційних проблем, таких як резистентність бактерій до антибіотиків. Усі грошові нагороди, які Максвелл отримував за свої роботи та відкриття, він перераховував на користь Гарварду, а це, за різними підрахунками, майже 6 мільйонів доларів!
У 1988 році Американська Національна фундація з інфекційних хвороб заснувала Премію Максвелла Фінланда, яка щорічно присуджується вченому, який зробив "видатний внесок у розуміння інфекційних захворювань чи здоров’я людей".
Помер Максвелл Фінланд 25 жовтня 1987 року. Його називали "гігантом в галузі інфекційних хвороб", найкращим інфекціологом, видатним науковцем. Максвелл робив усе для того, щоб люди могли лікувати страшні хвороби, багато працював для розвитку науки в цілому. Своє власне життя він завжди лишав на потім, тому так і не зміг одружитися, був самітником, кожну хвилину свого життя віддавав науці. Тепер ми маємо віддячити йому – своєю шаною та повагою. Вічна пам’ять.
