Козацьке село Білозір’я. Одне з найдавніших та найбільших за чисельністю сіл Черкаського району. Тут проживає, і це лише офіційно, понад 8 тисяч людей. Щороку їх більшає. На світ тут з’являються із сотню маленьких жителів Білозір,я. До обласного центру звідси всього 20 кілометрів, а тому чимало селян їздять на роботу до Черкас. Щоправда є чим займатись білозірцям і на своїй землі. Тут живуть люди-трударі, каже сільський голова Володимир Міцук. Село, найперше, славиться торгівельною справою. У Білозір,ї дуже багато приватних підприємців, а тому роботи стає на всіх. Село живе і розвивається.
Цього року у Білозір’ї зробили капітальний ремонт дороги на 460 тисяч гривень. Також, зробили ремонт у тутешньому садочку й встановили там твердопаливного котла. Замінили котли також у сільраді та у клубі дозвілля. На альтернативний вид палива планують перевести й лікарню. Попереду ще кращі часи, говорить голова. Особливо, коли відбудеться процес децентралізації влади. Тоді, громада сама, на місцях, вирішуватиме свої наболілі проблеми. Бо зароблене білозірцями йтиме на благоустрій села. Радіє, пан Володимир, що перший крок в напрямку змін Білозір,я вже зробило.
Володимир Міцук, сільський голова села Білозір’я: "Ми зробили першими районі об’єднання територіальної громади. Ми подали повністю пакет документів до Черкаської обладміністрації на погодження об’єднання із Ірдиньом і буде в нас об’єднана територіальна громада села Білозір’я. Це дасть можливість нам самим приймати рішення і всі послуги надавати краще населенню. Це додатково отримуємо 4,5 мільйони ПДФО й інші податків. Ми зможемо вирішувати питання для розвитку інфраструктури нашого села. Щоб займатися тими капіталовкладеннями, якими має займатися наше село".
Сьогодні у білозірців знаменний день. Вони справляють іменини не лише України, а й свого села. Йому виповнилось цьогоріч аж 462 роки. У цей святковий день односельців сповнює гарний настрій.
Дітвора бавиться на ігрових майданчиках – дорослі смакують смачними шашликами та вітають один одного теплими словами.
Володимир, шашличник: Люди довольні…
Володимир Міцук, сільський голова села Білозір’я: "Я хочу привітати своїх односельчан…Слава героям".
Петро Павлович, житель с. Білозір’я: "Село наше дуже велике, люди дружелюбні. І уважають один-одного".
Христина: Я дуже сильно люблю Україну. Наше село – це край люб’язних дітей.
Валентина Степанівна: "Що побажати? Миру на землі…щоб матері не плакали за ними".
До речі, про воїнів-захисників у Білозір’ї не забувають. Вшановують і померлих на передовій, і тих, хто потрапив до небесної сотні за часів Майдану. Гордяться білозірці і тими, хто зараз охороняє наші рубежі. І усіляко намагаються їх підтримувати. Сільрада, приміром, надає посильну грошову підмогу, люди ж підтримують бійців одягом та провізією. Всього на буремному Сході зараз служать близько 70 білозірців.
Люди у Білозір’ї люблять один одного і своє село.
Володимир Андрійович: "Ну а як село не любити? В селі жити і село не любити. Такого не буває. Природа тут отлічна. І річка протікає".
А ще тут люди дуже творчі. На виставці майстрів – вишиванки, рушники, вироби з дерева та глини.
Ірина Грищенко, директор Білозірської ЗОШ: "Ми в Білозір’ї – майстри на всі руки…. з соломки
Із нагоди свята – уся сільська громада рушає до клубу дозвілля. Тут збираються на святковий концерт.
Спочатку виспівують гімн та вшановують хвилиною мовчання усіх, хто не дожив до святкової дати. Потому – урочиста мить. Обласні та районні нагороди з рук сільського голови отримують трудові колективи та кращі працівники села. Серед них медики, освітяни та службовці. Окремі подяки тут і для учасників АТО.
А ще– в дарунок святковий коровай.
У концертній залі ніде яблуку впасти. На іменини свого села завітали і дорослі, і малі. Тут підтанцьовують, разом співають та радіють. Розважають зі сцени танцювальні та вокальні дитячі студії, народні колективи та просто творчі білозірці.
У Білозір’ї, співають про любов, невтомну працю, український патріотизм та війну.
Козацькому роду – нема переводу. І це можна сказати про білозірців. У цьому селі живуть щирі, добрі та працьовиті люди. Вони шанують історію своїх волелюбних пращурів і не забувають героїв-сучасників. Бо в кожному з них,як і в більшості українців жевріє надія на щасливе майбутнє. Зі святом, вас, білозірці.
