У їхньому маршруті Слов’янськ, Рубіжне та Сєвєродонецьк. На місцях наші кореспонденти дізнаються про реалії життя на звільнених від окупації територіях та настрої східняків. Наступним пунктом у подорожі наших журналістів стало Рубіжне. Враження звідти читайте далі.
До Рубіжного ми дістались якраз на святкування Дня знань. Щоправда, пролунав перший дзвоник не для всіх. Кількадесят десяти- та одинадцятикласників одразу після урочистої лінійки розвернулись і пішли додому. Напередодні до міського відділу освіти прийшло розпорядження: розформувати всі старші класти так, аби в кожному було не менше 20 та не більше 30 учнів. Багатьом місця у таких не вистачило.
Не вистачило місця на урочистій лінійці однієї з місцевих шків і українському гімнові. Знала та повторювала слова славня тільки одна старшокласниця. Поруч неї під час урочистостей вперто поглядав на годинник високий хлопчина. Витягуємо його з натовпу:
– Кудись поспішаєш, – питаю, – що не маєш терпіння дослухати український гімн?
– Та нет, это я просто так.
Здивувало і інше: український прапор на свято заносили під ритми якогось радянського маршу. Навіть звук був такий начебто спеціально для цього вони знайшли здоровезну бабіну з музичкою та використали її на святі. Під таку прапор і вносять, і виносять зі свята.
На шиї кожної дитини кольорова хустинка, схожа на радянський "галстук". Хоча нічого спільного із ним, запевняють вчителі, такий атрибут шкільної форми не має. Просто кожен із класів формує своє маленьке містечко із відповідним девізом та кольором хустинок. Так, впевнені, діти вчаться триматись купи та притримуватись важливих життєвих принципів. "Загін" козачат, кажуть, носить сині хустинки. Який із класів і чому носить червоні – відповісти не можуть.
Враження від перебування у СЛОВ'ЯНСЬКУ читайте тут.
Катерина Ковбій, Сергій Єфімов, телеканал "ВІККА"
