Футболісти багато часу проводять у дорозі, тому свій клубний автобус називають другим домом. Сайт ФК "Славутич" поспілкувався з водієм командного автобуса Віктором Гичкою, який уже 24 роки працює з футболістами. За цей час він кермував автобусами "Ікарус", "Scania" та "Mercedes". Зараз водить автобус "Neoplan".
– Вікторе Павловичу, а як Ви потрапили до футбольного клубу?
– Мій сусід працював у ФК "Дніпро" (Черкаси) водієм клубного автобуса й так сталося, що йому потрібен був напарник. От він і запропонував мені перейти з автобусного парку на роботу в футбольний клуб.
– У Вас багато дальніх переїздів. Важко проводити багато часу в дорозі?
– Знаєте, коли їдемо на виїзний матч, то в дорозі я відпочиваю. У місті їздити набагато складніше.
– Цікаво, місце головного тренера в автобусі завжди одне й те саме?
– Усі головні тренери сидять на передньому сидінні, праворуч від мене.
– Пам’ятаєте усіх тренерів?
– Так, звичайно. Це Віктор Жилін, Рудольф Козенков, Семен Осиновський, Володимир Мунтян, Сергій Морозов, Анатолій Заяєв, В’ячеслав Першин, Олександр Кирилюк, Олександр Рябоконь, Анатолій Безсмертний, Сергій Пучков, Ігор Петров, Юрій Бакалов. Згадаю і тих, хто нетривалий час виконував обов’язки головного тренера черкаської команди, – В’ячеслава Заховайла та Анатолія Дейнека.
– А є такі тренери, яких Ви возили в автобусі ще тоді, коли вони були футболістами?
– Це Кирилюк, Рябоконь, Безмертний, Дейнеко та Рябоконь.
– Напевно, у головних тренерів були свої якісь прикмети перед грою?
– Для усіх важливо, щоб водій у день матчу не включав задню передачу. Заборонялося представницям прекрасної статі заходити до автобуса. Були й особливі побажання. Наприклад, для Віктора Жиліна було важливим у день матчу не зупинятися на світлофорах. На червоне світло не можна їхати, тому доводилося імпровізувати під час руху, щоб з боку тренера не було зауважень.
– Подейкують, що Вам навіть влаштували "перевірки"…
– То не перевірка була, а парі. Костянтин Чаплоуцький, який свого часу був директором черкаського "Дніпра", запропонував мені влучити з 10 метрів м’ячем у пляшку. Складність завдання в тому, що м’яч мав би не котитися по землі, а летіти з повітря. На кону була сума, еквівалентна 20 американським доларам. Без розминки я влучив у ціль.
– Який період роботи в клубі згадуєте найчастіше?
– Згадую ті часи, коли президентом клубу був Олександр Гурінович – тоді ми були за крок до вищої ліги. Дуже хороша атмосфера була в колективі, коли начальником команди був Юрій Колесник. Зараз цікаво та комфортно працювати з генеральним директором ФК "Славутич" Володимиром Лашкулом. Відчувається високий рівень професіоналізму. Володимир Григорович зумів за короткий період створити в Черкасах футбольну атмосферу. Переповнені трибуни центрального стадіону – тому підтвердження.
